+22 Київ
– Як уся ця ситуація з мобілізацією, пропозиціями блокувати ухилянтам банківські картки, наприклад, та інші ймовірні заходи з боку держави виглядають очима військових?
– Тут однозначно те, що нам давно треба ставати на військові рейки. Війна надовго, і очевидно, що час перебудовувати економіку, промисловість. Водночас має змінитися і ставлення громадян до цих процесів, зокрема до мобілізації.
– Як має змінитися це ставлення і як цього можна досягти?
– Перше, що слід зрозуміти всім – цей процес невідворотній, і це не чиясь примха, до цього нас змушує ворог. Але цей процес має бути комплексним, тут влада й цивільні мають діяти разом. Влада має ретельно прописати всі етапи й процедури, людина має розуміти свої права й увесь механізм роботи центрів комплектування та військово-лікарських комісій. Водночас призовники не мають переховуватися, платити хабарі й намагатися перепливти Тису, наприклад.
Якщо кожен буде мати можливість особисто ознайомитися зі своїми правами, нехай це будуть простою зрозумілою мовою викладені алгоритми, так звані дорожні карти. Це має відбуватися ще під час першого візиту до центру комплектування, і тоді вже на початковому етапі вдасться уникнути зловживань. Адже ми маємо багато прикладів, коли недобросовісні або просто перевантажені лікарі користуються необізнаністю призовників, ігнорують їхні скарги на здоров'я – і в результаті на передовій маємо чоловіків із численними захворюваннями.
Багато говорять про рекрутингові центри. Але тут нам не вистачає системності
– Що саме ви пропонуєте виправити в цій ситуації?
– Дотримання прав як призовників, так і вже чинних військових – це те, що формує і настрої в суспільстві, і ставлення до мобілізації зокрема. У новому законі дотримання цих прав має бути чітко прописано. Ідеться про найрізноманітніші юридичні проблеми, з якими стикаються військові: незаконні відмови у звільненнях, ненаправлення на ВЛК, відмова в матеріальній допомозі тощо.
– Які нововведення з боку держави можуть дійсно покращити ситуацію з мобілізацією?
– Багато говорять про рекрутингові центри. Але тут нам не вистачає системності. Уже зараз ми маємо розуміти, якими вони будуть? Як залучатимуть людей на службу? Очевидно, що лише жорсткою системою покарань реформувати процес мобілізації не вийде. Потрібні й численні заохочення. А надто коли суспільство "втомлене від війни", а жінки готові народжувати третіх дітей навіть у скруті, тільки б чоловік не пішов захищати Україну.
– Яким ви бачите це заохочення? Що це може бути?
– Грошова винагорода – це перше, що по-справжньому стимулює. Також людина має отримати впевненість у тому, що матиме підтримку у вирішенні соціальних, особистих проблем. Тут допоможуть різноманітні соцпакети, нагороди. І найголовніше – розповідати про ці позитивні нововведення, використовувати максимум медійних майданчиків і зробити так, щоб суспільство перестало боятися самого слова мобілізація.
Побудувати сильну армію без згуртованості в суспільстві та спільних цілей неможливо
– Які недопрацювання ви можете виокремити в інформаційній політиці?
– Я можу навести приклад нашої 3-ї штурмової. Ми постійно працюємо з інформаційними майданчиками, у соцмережах, робимо все, щоб показати себе суспільству. Розповідаємо про нашу службу як є. І завжди наголошуємо – чому так важливо до нас долучатися. Це і є рекрутинг, і ми маємо достатню кількість добровольців. Тому впевнено можу сказати, що інформаційна кампанія важлива. Я розумію, що миттєвих змін не буває, на все потрібен час. Але війна триває, і вона вже показала нам, що побудувати сильну армію без згуртованості в суспільстві та спільних цілей неможливо.
– Ще одне з наболілих питань – це заміна тих, хто воює вже два роки від початку повномасштабного вторгнення. Цих бійців немає ким замінити, і це викликає обурення і всередині війська, і серед цивільних родичів та близьких військовослужбовців.
– Так, демобілізація – це насправді один із ключових напрямів. Немає чітких термінів, немає графіків, і це може деморалізувати людей. Але це складне питання. У нашій бригаді є розуміння – воювати ми будемо до перемоги, розслаблятися не можна. Та відсутність ясності в цьому питанні відлякує призовників і не найкращим чином впливає на бійців. Це не лише наш досвід – аналогічні речі відбувалися з тими самими Сполученими Штатами або Ізраїлем, коли йдеться про довготривалу війну. Варто прописати в законі можливість добровільного звільнення. Можливо, розтягнути цей процес у часі в такий спосіб, щоб встигнути підготувати заміну досвідченим бійцям. Грамотно спланувати цей процес і зрозумілою мовою пояснити – коли й за яких умов військовий може демобілізуватися.
Вдалими будуть усі нововведення, які ще піднімуть статус і престиж військової служби
– Зараз лунають пропозиції поповнювати лави Збройних сил, повертаючи назад тих чоловіків, які перебувають за кордоном. Як ставитеся до таких розмов?
– Примусово повертати чоловіків призовного віку – це гучні заяви. На сьогодні жодних підстав для їхньої екстрадиції немає. І я досі не бачив жодної інформації про переговори нашої влади з європейськими політиками, обговорення процедури видачі. А це непростий процес. Ще одна пропозиція – мобілізація жінок. Чи дійсно це міг би бути виправданий крок?
Прихильники цього пункту наводять приклад Ізраїлю. Але, як на мене, обов'язкова мобілізація жінок – це дурість. Треба розуміти, що Ізраїль – невелика країна. У наших же масштабах це справжня проблема, і я не чув відповіді на запитання – як поставити на облік одночасно таку кількість жінок, хто буде займатися їхньою підготовкою, як вирішувати питання з дітьми.
– Так само ви проти того, щоб у ЗСУ масово служили раніше засуджені, не змінили своєї думки на фоні втрат?
– Ні, не змінив. Звісно, можуть бути винятки для тих, хто має погашену судимість або отримав вирок за скоєння нетяжкого злочину. Але ми не РФ. У нас армія не може сприйматися як покарання. Я вважаю, що вдалими будуть усі нововведення, які ще піднімуть статус і престиж військової служби. Ганебними є і приклади побиття, незаконного утримання людей представниками ТЦК. Я вірю в те, що наша країна здатна ефективно реформувати цю систему. Бо, якщо ми цього не зробимо, ми програємо війну.
