Про мобілізацію всім чоловікам. Декілька розгорнутих порад.
На початку війни мені активно почали потрапляти в YouTube рекомендації Джохара Дудаєва, який передбачав війну Росії проти України майже 30 років назад. "За Крым еще будет бойня", "Украина еще схлестнется с Россией на непримиримых". Зараз його інтерв’ю набрали мільйони переглядів.
Звідки він це все знав? Бо відчував. Так наш організм влаштований, що на фронті під стресом відчувається усе по-іншому. Інтуїція працює інакше. Ніби в мозку відкривається портал.
А головне – Дудаєв відчував ворога. Це окрема якість на війні. Ти можеш орка і не побачити ніколи, але ти відчуваєш його суть, передбачаєш поведінку, прораховуєш його характер і закономірності. Ось чому часто ви можете почути від наших військових: "…воювати будуть усі", – скільки хто б нам не говорив про два-три тижні – на фронті ти бачиш усе як є і розумієш, що битися треба буде довго. Повторю це ще раз – битися нам доведеться довго!
Коли я вирішив їхати на фронт, почав обдзвонювати знайомих командирів або тих, кого мені радили. Усі, почувши моє бажання, задавали одне й те саме запитання: "А що ти вмієш? Чим ти можеш бути тут корисним?" Так ось, основна порада в тому, що кожному чоловіку, а можливо, і жінці, треба готуватися бути корисним (!) військовим.
Є у військовому квитку така штука, як ВОС – "військово-облікова спеціальність", загляньте туди, подивіться, який він у вас. Може, ви й здивуєтеся, що маєте спеціальність "диспетчер аеростатів".
І підготовка полягає в тому, щоб, коли прийде ваш час одягнути піксель, мати конкретну відповідь, підкріплену знаннями та вміннями, "чим я можу бути корисним військовій частині".
Ще додам, що більшість добровольців ішла у ті підрозділи, де були друзі чи знайомі. Армія і тримається на братерстві. Велика вдача – знайти на службі своїх, бо їхні обличчя доведеться бачити кожен день і ніч, спати поряд, довіряти, сваритися та пробачати.
Хтозна, можливо, таки комусь знадобляться мої нотатки.
Джерело: Єгор Фірсов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора