+12 Київ
На минулому тижні очільники держави і провладні ЗМІ з радістю повідомили українцям про суперновину, величезну перемогу тихої дипломатії – надання Україні спеціального статусу країни – аспіранта НАТО. Чи справді так це?
На офіційному сайті НАТО в розділі, присвяченому розширенню, з’явилася інформація про те, що чотири країни-партнери заявили про свій намір (аspirations) вступити до НАТО: Боснія і Герцеговина, Грузія, Македонія й Україна. Тобто слово aspiration з англійської перекладається як намір. У тексті заяви фіксується суто факт наміру України і ще трьох країн, але не йде мова про присвоєння якогось офіційного статусу.
НАТО просто повторило тезу, що Україна в особі її керівництва хоче вступити до Альянсу. І це не є новиною. Статус країни-аспіранта не закріплено в жодному офіційному документі НАТО. Поясню на побутовому рівні: якщо ви, скажімо, подаєте документи в якийсь вуз, це не означає, що вас туди зарахують.
Нагадаю, у свій час заяву про вступ до НАТО підписали президент Віктор Ющенко, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і голова Верховної Ради Арсеній Яценюк. У 2008 році на саміті в Бухаресті це питання розглядалося. І що? Нам не тільки відмовили у вступі до НАТО, нам відмовили в плані дій щодо членства (ПДЧ). Тобто до сьогоднішнього дня не розглядалося навіть питання, як Україні туди рухатися.
Для того, щоб Україна стала членом НАТО, треба, щоб нас туди запросили. Це рішення повинні схвалити 29 країн – членів НАТО, кожна із яких має право вето. У НАТО не беруть країни, які мають проблеми на своїх кордонах. У нас затяжний конфлікт на сході, по суті, війна з Росією.
Найбільшу вагу в Північноатлантичному альянсі мають США. На минулому тижні спецпредставник США з питань України Курт Волкер заявив, що Україна до приєднання в НАТО не готова.
Провладні аналітики стверджують, що шлях до НАТО набагато простіший у порівнянні зі вступом до Євросоюзу. Не треба проводити референдум. За правилами Альянсу це так, але за буквою і духом Конституції України – ні. У ст. 5 Конституції України чітко вказано, що носієм суверенітету є народ. За таких обставин усі питання, пов’язані з обмеженням будь-якого державного, політичного, військового, економічного суверенітету, повинні виноситися на референдум.
Отже, шлях до НАТО дуже, дуже, дуже довгий.
Джерело: "ГОРДОН"
