+14 Київ
Відкриття дев'ятої парламентської сесії дало старт новому політичному сезону в Україні. І хоч довіра громадян до Верховної Ради залишається критично низькою, саме парламент має голосувати за реформи й ухвалювати бюджет, від якого безпосередньо залежить добробут людей. Із чим же Україна входить у цю останню передвиборчу осінь – із якими завданнями та ризиками?
На мій погляд, головне завдання для Верховної Ради – виробити імунітет до популізму і працювати з тим порядком денним, який є дійсно важливим для людей.
Дуже багато українських політиків утратили зв'язок із реальністю і загострюють суспільну увагу на несуттєвих або несвоєчасних питаннях, закриваючи очі на по-справжньому значущі проблеми. Останнє дослідження соцслужби "Рейтинг" показує, що найбільше українців хвилює зростання цін (65%) і конфлікт на Донбасі (30%).
Завдання для розсудливих сил у парламенті – погодити політичну повістку дня з реальними потребами людей. Отже, саме добробут громадян та мир в Україні мають стати головними пріоритетами в роботі Верховної Ради. Інше – другорядне.
Наприклад, однією з анонсованих топ-тем цієї осені стане розгляд Виборчого кодексу у другому читанні. 5000 депутатських поправок могли змінити законопроект до невпізнання, і сьогодні ніхто не візьметься точно сказати, у чому суть запропонованої електоральної реформи. Спочатку автори кодексу стверджували, що планують прибрати мажоритарний складник на парламентських виборах. Хоча самі українці – і це підтверджує соціологія – не хочуть повернення чистої пропорційної системи, за якої виборець не розуміє, хто його депутат і до кого можна звертатися для розв’язання проблем.
Я не бачу, у який спосіб зміна системи голосування допоможе відновити мир і поліпшити добробут людей, а значить, це чиясь чергова спроба переписати правила гри "під себе" напередодні виборів, а не об'єктивна потреба українського суспільства.
Деякі теми, які сьогодні порушують політики, не тільки не відповідають актуальним потребам українців, але й розколюють суспільство. В Україні де-факто стартувала виборча кампанія, і ми дедале частіше чуємо заяви, які надають нових контурів розколу України – щодо рідної мови, конфесії, щодо історії, щодо геополітичних уподобань.
Стара як світ технологія "розділяй і володарюй" посилює суспільні суперечності й створює штучний порядок денний, відволікаючи нас від дійсно важливих речей. Якою буде ціна на газ для населення в опалювальний період? Яким буде курс гривні до Нового року? Скільки українців покине батьківщину, не дочекавшись виборів і махнувши рукою на всіх політиків?
Найважливішим законом, який парламент має розглянути восени, я вважаю бюджет. Необхідно відшукати баланс між соціальною орієнтованістю й економічною обґрунтованістю проекту. Імовірно, влада спробує задобрити виборців підвищенням мінімальних зарплат і пенсій. Але підвищення соцстандартів має підкріплюватися економічним зростанням, інакше інфляція "з'їсть" усі надбавки. Ненормально, коли за піар влади сплачують підприємці, яких обкладають новими штрафами і підсилюють податкове навантаження. Україна просто не може дозволити собі вести політику, бюджетну політику. У липні ми вже побачили, чим може обернутися дефіцит Пенсійного фонду – тому я вважаю вкрай важливим завданням для "державників" у парламенті охолоджувати запал популістів.
Попереду на нас чекають два роки виборів – президентських, парламентських, місцевих, але ми не маємо права перетворювати їх на перегони обіцянок, дедалі глибше зариваючи країну в боргову яму.
Три основні загрози нового політичного сезону – це популізм, розкол суспільства і політичний екстремізм. Передвиборча "війна всіх проти всіх" передбачає постійні викиди компроматів, скандали, провокації, розпалювання ненависті – у підсумку відбувається знецінення політики. Українці не довіряють ні судам, ні органам влади, ні партіям, але брудна передвиборча кампанія може призвести до зниження легітимності результатів майбутніх виборів.
Є ризик того, що місце електоральної політики займе вулична, і тонку грань між мирним протестом і озброєним протистоянням може бути стерто. Електоральні аутсайдери, усвідомлюючи брак підтримки у виборців, можуть зробити ставку на силовий сценарій, і вкрай важливо, щоб держава впоралася зі своїм амплуа гаранта порядку, законності й безпеки українців.
20 червня ми бачили, як "вулична політика" в найгірших її проявах призвела до трагедії в Харківській міській раді. На жаль, цей вектор на дестабілізацію і "силову політику" може стати трендом політичного сезону, і ми повернемося до ситуації 2014 року. Хто і як зможе скористатися нестабільністю – питання відкрите, але абсолютно точно, що це не в інтересах України й українців.
Так чи інакше, я дуже сподіваюся, що в українській політиці знайдеться критична маса людей, які не заразилися цією лихоманкою президентських виборів і здатні відстоювати інтереси держави та своїх виборців.
Джерело: "ГОРДОН"
