+13 Київ
Порушена нещодавно тема діяльності Telegram-каналів викликала більш ніж жваве обговорення в медіа й особливо в частини Telegram-спільноти, яка в основному обурювалася висловленими застереженнями щодо її діяльності й тих ризиків, які вона створює. Щоб розвіяти "туман невизначеності" й домислів, хочу акцентувати увагу на кількох важливих пунктах, які, на мою думку, стосуються функціонування в Україні цих нових інформаційних майданчиків.
По-перше. Головна небезпека, з якої випливає і базова вимога до Telegram-каналів, – це деанонімізація їхньої діяльності. Відповідальні за поширення інформації, яка охоплює і впливає на мільйонну аудиторію, мають бути відомими. Які наслідки поширення "неназваними авторами", наприклад, фотографій результатів роботи ППО, пересування сил оборони, дислокацій військових підрозділів – ми всі бачили і знаємо. Ціна такої "журналістської" роботи – життя десятків цивільних і військових.
По-друге. Ми маємо пам’ятати, що російський режим перший почав використовувати і створювати Telegram-мережі для маніпулювання суспільною думкою, поширення дезінформації й діяльності в режимі фейк-ньюз. І на шляху опанування технологій Telegram-впливу Кремль досяг неабияких умінь. На 2019 рік припадає пік активності російських спецслужб з інфільтрації в український інформаційний простір політичних Telegram-каналів, технологій, які в різних варіаціях були апробовані у 2014–2015 роках на окупованих територіях.
До цього часу в Україні популярна мережа Telegram-каналів, що адмініструються 85-м головним центром спеціальної служби ГУ ГШ ЗС РФ (підрозділ психологічних операцій ЗС РФ). Саме через ці канали нам розповідають про "зрив мобілізації", "провал контрнаступу", "зраду союзників", "втому Заходу" і як висновок – "необхідні поступки й перемовини". Готуючись до нападу 24 лютого 2022 року, російські спецслужби створили розгалужену мережу Telegram "троянських коней", які ретельно маскуються під українські канали, мають гучні патріотичні назви, продукуючи отруйний інформаційний контент. Треба врахувати, що цей процес створення, розкрутки й запуску контрольованих росіянами Telegram-проєктів іде постійно – вони адаптуються, враховують помилки, удосконалюються й витонченіше маскуються. Загроза впливу зі сторони путінського режиму на 10-мільйонну українську аудиторію користувачів Telegram нікуди не поділася. Вона постійна, вона над нами, як загроза ракетних ударів. Ми маємо про це пам’ятати!
По-третє. Навіть зброю ворога можна й потрібно використовувати проти нього, протиставляючи замаскованому російському інформаційному сміттю якісний український продукт, який має авторів і відкриту редакційну політику, а не анонімних адміністраторів із московської підворітні. Гарний приклад: один із найбільших Telegram-каналів в Україні "Лачен пише", ім’я засновника якого відоме й користується заслуженою довірою – блогер Ігор Лаченков, або канал начальника Миколаївської обласної військової адміністрації Віталія Кіма. Таких прикладів можна наводити багато, але головний принцип зрозумілий – перевірена інформація, об’єктивне висвітлення та патріотична позиція.
Підсумовуючи й акцентуючи на головному – з погляду національної безпеки України:
- головна загроза діяльності певної групи Telegram-каналів – це анонімність їхніх власників і відсутність будь-якої відповідальності за розповсюдження неперевіреної, сфальшованої та свідомо маніпулятивної інформації. З урахуванням цих особливостей, російський режим широко використовує Telegram-майданчики з метою спроб дестабілізації українського суспільства;
- головна вимога до діяльності Telegram-каналів – це деанонімізація діяльності й дотримання в їхній роботі загальноприйнятих журналістських стандартів;
- профілактика загрози – медіаграмотність і постійна робота з виявлення й викриття фактів дезінформації та маніпуляцій. Паралельно із цим має йти процес створення якісного українського інформаційного продукту, формування ситуації контентного домінування в українському Telegram-сегменті.
Джерело: Олексій Данілов / Facebook
