-2 Київ
Якщо вдуматися у слова Кіссінджера, то це чисто про неповагу до України та українців.
І цих кіссінджерів багато. Вони всюди: то якийсь сербський діяч заявить щось, то італійський, то ще якийсь. Ця неповага до України пропитала міжнародні відносини. Є Росія – "велика" країна, а є Україна – ну, шось там десь, колись та якось.
Ось, наприклад, Ізраїль заборонив передавати нам протитанкові ракети – бо боїться, що ми вб'ємо російських солдатів, а тоді Росія буде мстити Ізраїлю через Сирію.
Що це? Прагматизм? Ні. Це також неповага. А знаєте чому? Дивіться: почалась війна – і весь світ із подивом зрозумів, що Україна годує 400 млн людей. Що, виявляється, Україна – аграрна наддержава. А знаєте, хто неймовірно залежний від України? Єгипет. І якщо Єгипет не буде ситим, там будуть бунти, революції, протести. І знаєте, хто постраждає? У першу чергу Ізраїль.
А тепер повернімося до початку. Чому ж Ізраїль не бере цього до уваги? Виклик Єгипту набагато більший, аніж Сирії. Бо Україну не поважають. Ми десь збоку. Ну і як, ми ж ніколи не будемо використовувати свої можливості заради своїх інтересів. Правильно! Ми ж не будемо шантажувати Ізраїль продовольчою безпекою? А Росія буде.
Ця неповага до України дивує. Українські еліти контролювали Радянський Союз. І не тільки через вихідців з України (Хрущов, Брежнєв), але й подивіться також на цікаві поїздки закордонних лідерів. Зазвичай вони прилітали в Москву, а потім – у Київ, починаючи з Ніксона і закінчуючи Трюдо-старшим. І це були не просто візити. Ці візити були через розуміння влади в Радянському Союзі й важливості України в ньому.
До чого це? Ця неповага – проблема еліти. Усі ці кіссінджери стали можливими, бо ми замість того, щоб проявляти силу, займалися меншовартістю. Замість того, аби контролювати фактично всю політику Єгипту, сиділи мовчки та спостерігали, як Росія встановлює свій вплив на Близькому Сході. І таких прикладів багато.
Ми робимо ракети, супутники, двигуни, сталь, металургію. Наша аграрка – одна з найбільших та найсильніших у світі. Наша IT-індустрія – одна з розвинутіших та зростаючих на континенті. А ми все ще відчуваємо себе маленькою, нікому не потрібною та не впливовою країною Східної Європи.
Це потрібно закінчувати. Нас почнуть поважати тоді, коли ми самі почнемо це робити. Коли ми зрозуміємо, що ми самі – не найгірші люди на цій планеті (для цього у світі є росіяни). І коли почнемо жити в цьому світі по правилах цього світу.
Запам'ятовувати політику Ізраїля, запам'ятовувати політику Угорщини, запам'ятовувати політику Німеччини. І реагувати. Реагувати. Попереду в нас десятиліття. І якщо ви не поважаєте нас зараз, ми не будемо поважати вас потім. Усе ж наше зерно нікуди не подінеться. А от російські війська в Сирії скоро відступлять.
Джерело: Олексій Гончаренко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
