-1 Київ
Досвідчені дипломати називають такі ініціативи створенням нових козирів, яких у колоді спочатку немає. До вчора тему Криму порушували тільки найупертіші й найромантичніші, відучора – вона знову гостро постала на порядку денному 46 основних держав світу.
Кримська платформа – однозначно головна геополітична перемога Володимира Зеленського за два роки президентства. Це не просто класний піар-хід (хоча він реально класний, чого тільки коштує армада прапорів країн Євросоюзу, США, Великобританії та інших наших друзів на тлі прапора України в серці України), це той фундамент, на якому потрібно побудувати проєкт повернення Криму додому.
Лінь багато писати про те, що цю історію мав зробити президент Порошенко по свіжих слідах у 2014–2015-му. Але, підписавши Мінські угоди, у яких немає жодного слова про Крим, він заспокоївся до кінця свого строку. Тепер безглуздо намагається наздоганяти цей потяг деокупації імені Зеленського, тому що його власний безповоротно пішов.
Росії дуже боляче, їхнє ТБ і їхні політики в реальному припадку. А це завжди лакмусовий папірець. Виявилося, обіцянка Путіна про те, що "питання Криму закрите назавжди", – фальшивка.
Що потрібно робити далі щодо Криму, коли є основа у вигляді Кримської платформи:
- юридичний складник. Дуже важливо чітко і грамотно документувати всі злочини і все, що відбувається на окупованому півострові. Дуже важливо мати робочу систему правосуддя перехідного періоду. До речі, це напрям, ідеологом якого став і блискуче вів Гюндуз Мамедов;
- інформаційний складник. І далі повторюю, що українській владі вкрай важливо створити сильний канал комунікації і з населенням окупованого Криму, і Донбасу, і у принципі з усією російськомовною аудиторією у світі. Географія та історія не залишили нам вибору: Україна приречена стати форпостом у боротьбі з російською пропагандою і російськими фейками. Ми просто зобов'язані створити канал, який російською мовою доноситиме правду і про Україну, і про роль Росії й затьмарить будь-яке раша-ТБ, тому що буде цікавим, чесним і об'єктивним. Це наша найважливіша, але поки що не використовувана зброя на державному рівні;
- економіка в Україні. Що багатше житимуть українці, то більше жителі окупованих Криму та Донбасу сумуватимуть за Україною. Шкодуватимуть і ностальгуватимуть. ЗМІ і сарафанне радіо зроблять свою справу і в час "Ч" це може стати вирішальним чинником;
- біженці із Криму та Донбасу. Політкоректно названі внутрішньо переміщеними особами, але за фактом біженці, яким довелося тікати зі своєї домівки, своєї роботи, від свого життя. А це страшно в будь-якому віці. І якщо Україна покаже, що вона дорожить кожним своїм громадянином, нарешті створить для таких людей можливості високооплачуваного працевлаштування, соціалізації, пільгового навчання, можливості мати гідне житло й гідно реалізовуватися, це буде найважливішим знаком, надісланим усім українцям, які залишилися під окупацією. Україна своїх не кидає. Кожен українець важливий;
- свобода і демократія в Україні. Населення окупованих Криму та Донбасу нам заздрить, бо ми вільні. Ті з них, хто схильний до найпростішого аналізу, уже можуть порівнювати життя в Україні і життя під окупаційною владою, коли за анекдот, розказаний на кухні, люди потрапляють у підвали. Свобода і демократія – це те, що нам потрібно пестити і плекати. Це наша головна цінність, яку потрібно зміцнювати.
Джерело: Алеся Бацман / Facebook
