-2 Київ
Що буде з Росією? Це запитання, яке ставлять сьогодні найчастіше. Я чую його щодня по кілька разів від журналістів на інтерв'ю, від коментаторів моїх постів і статей. Я не належу до оптимістів, які вважають, що Росії загрожує довгий період застою до 2042 року. Історичний процес, мабуть, не подарує нам такого щасливого шансу.
Відповідь, насправді, лежить на поверхні просто перед нашими очима. Люди зазвичай дивляться на історичні процеси у "часових шорах". Одночасно видно часову ділянку, що не перевищує 10 років. У рідкісних випадках – 20 років. Ми сьогодні перебуваємо в середині великого історичного процесу розпаду останньої великої імперії – Радянської імперії.
Щоб побачити цей процес, треба дивитися на нього в діапазоні 50–70 років. Частина цього часового діапазону в майбутньому. Розглядати тільки локальний процес останніх 20 років – це все одно, що розглядати сьогоднішні дії чекістів у відриві від цілей і навичок КДБ у Радянському Союзі.
Розпад Радянської імперії розпочався в 1980–1985 роках. Дві ознаки розпаду імперії виявилися саме в цей час – мілітаризм і експансіонізм, не підтверджені економічними й політичними ресурсами. Історія розпаду імперій має багато прикладів: від імперії Олександра Великого, через Османську і Британську імперії і до Югославії. Але завжди це відбувається за однією і тією самою схемою. Та це предмет окремої статті.
Будь-яка дія імперії, кожне її намагання зміцнити себе – крок у напрямку розпаду. Чесна спроба Горбачова врятувати імперію, початок економічних, політичних і військових реформацій лише наблизили її розпад. Виникнення на місці Римської імперії її великих осколків, Східної та Західної Римських імперій, лише підштовхнуло процес розпаду. Нинішня Російська імперія – великий уламок, жалюгідна копія злісної Радянської імперії.
Отже, Радянська імперія в активному процесі розпаду вже 35–45 років. Статистика, приклади інших імперій у розпаді ідводять Росії в її нинішньому вигляді не більше ніж 12 років. Момент дезінтеграції може початися в будь-який момент. Завтра, за місяць або рік. Окреме питання, яке супроводжує головне питання, – що зробить Путін? Відповідь банальна – будь-яка його дія або навіть бездіяльність лише наближають розпад. Політичні й економічні реформи, які пропонує Олексій Кудрін, створюють нові енергійні механізми розпаду. "Зміцнення" і посилення режиму, які пропонують силовики, посилюють поляризацію і протистояння між Кремлем та іншими групами інтересів у Росії.
Бездіяльність – відбувається стимулювання обох напрямів, вимушене зміцнення репресивного апарату і вимушені реформи для виживання режиму. Залишається останнє питання, яке не в останню чергу цікавить усіх: і в Кремлі, і в межах Садового кільця, і в регіонах – як це відбудеться? Сучасна пропагандистська кампанія, яку в Кремлі розглядають як інструмент стримування неминучого історичного процесу, – саме вона формує суспільну свідомість, яка і буде визначати цей процес.
Погроми магазинів і розвішані на стовпах спочатку супротивники, а потім прибічники режиму? Мільйонний мітинг, а у відповідь черговий "прем'єр, який плакатиме": ми хотіли як краще? Марш коліноуклінних прибічників, який закінчиться, про всяк випадок, розстрілом натовпу вірним силовиком, що мріє про підвищення? Аркадій Бабченко на Красній площі на "Абрамсі" після чергової погано прорахованої авантюри? Ці питання вже не до мене, а до експертних груп, що формують пропаганду і настрої в суспільстві.
Джерело: Константин Боровой / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
