+4 Київ
Зараз на фронті ми багато думаємо про ключ до нашої перемоги. Повірте, нам, як нікому, хочеться швидше повернутися додому. І думки в нас такі, що ключ до перемоги може лежати не на полі бою, а в тилу, у військовому виробництві.
Україна могла б стати виробником комплектуючих для танків, ракет і броньованих машин. І за рахунок цього отримати більше зброї. Ви, напевно, усі чули про Bradley, танки Abrams, гаубицю "три сокири".
Так ось, у всіх цих видах зброї (і не тільки в них) у значній мірі використовується титан. Навіть по іншому скажу: якщо б не титан, цих моделей зброї не було б.
Мало хто знає, але Україна володіє великими запасами титанової руди. У нас працюють підприємства, як державні, так і приватні, які у воєнний 2022 рік видобули 260 тис. тонн титанової сировини. З об'єктивних причин цей показник упав порівняно з довоєнним часом. Тому ключі до перемоги можуть лежати прямо під нашими ногами.
До того ж Україна – одна із семи країн, що має підприємство з виготовлення титанової губки, яка й переробляється на метал титан. І це я кажу як колишній голова екологічної інспекції. Який сам був на цих кар’єрах. Когось ми штрафували за порушення закону, хтось працював без значних порушень, але мова про інше.
Титан – це золото для нашого військового комплексу, і немає складності робити з руди броньовані плити. Або на 3D-принтерах друкувати комплектуючі для ракет чи техніки.
Потрібне лише значне спрямування сил держави.
Я вже мовчу про зиск для економіки й робочих місць. І розгортати виробництва можливо і під час війни. Навіть скажу по-іншому: якщо за 30 років ми не змогли розгорнути якісні виробництва, то хоч може війна за виживання нас змусить це зробити.
Британія і США під час Другої світової виробили більше пів мільйона літаків.
США у 1945-му остаточно створили ядерну бомбу.
Ізраїль ще у 70-х роках (!) почав виробляти сотні безпілотників.
Ці фактори свого часу змінили хід війн.
А що виробили ми? Звичайно, локальні успіхи є: ракети "Нептун", броньовані авто "Козак", ПТРК "Стугна", танки "Оплот", приватні виробництва дронів.
Цей список говорить про те, що ми можемо!
Але цього замало.
Ми на фронті кожен день робимо свою справу. Інколи робимо неможливе…
Нам би хотілося, щоб і в тилу ті, хто приймає рішення, робили свою справу – розгортали виробництва, використовували наші сильні сторони для того, щоб у нас було більше зброї!
Хтозна, можливо, після нашої перемоги уже Україна буде приймати рішення, кому надавати зброю, на якій буде маркер made in Ukraine.
Джерело: Егор Фирсов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
