-4 Київ
Домашні пологи, або пологи вдома... Це що? Необхідність? Примха? Данина моді?!
Спочатку давайте розберемося в поняттях. Існує принаймні дві великі групи тих, хто народжує вдома:
1. Це свідомі прихильники такого способу народження: ті, хто не вірить офіційній медицині, чи сповідує певні релігійні вірування, чи притримується якихось течій. Але вони всі опікуються власним здоров'ям і станом дитини і, як правило, відвідують лікаря та обстежуються.
2. Це ті, хто за певних обставин не встиг у лікарню (форс-мажорні обставини, пов'язані з погодою, місцевістю, доступом до медицини чи раптовими стрімкими пологами), а також жінки, які не перебували на обліку і недбало відносяться до власного здоров'я.
Ми будемо вести мову про першу групу, бо на інших вплинути особливо не можна. І будемо використовувати термін "заплановані домашні пологи".
Протягом останніх 10 років поширеність запланованого домашнього народження становила:
- у Швеції – 0,1%;
- в Австралії – 0,4%;
- у Японії – 1,1%;
- у Канаді – 1,2%;
- в Англії – 2,1%;
- у Новій Зеландії – 3,3%;
- у Нідерландах – 13%. Частка домашніх пологів постійно знижується, приблизно на 1 відсотковий пункт на рік: від 75% у 1953 році – до 13%;
- у Сполучених Штатах у 2019 році приблизно 1%, хоча планувалося 10%. Це найвищий рівень народжуваності вдома. Серед деяких груп населення США у 2017 році цей показник склав 12,7%.
Жінки, які планують народження вдома, повинні бути поінформовані про свої ризики та вигоди, засновані на останніх доказах.
Хоча домашнє народження пов'язане з меншою кількістю материнських інтервенцій у порівнянні з народженням у лікарні, це також пов'язане з більш ніж удвічі підвищеним ризиком перинатальній смерті (одна-дві на 1000) та трикратним ризиком неонатальної травми або серйозної неврологічної дисфункції (0,4–0,6 на 1000).
Умови для забезпечення адекватного народження вдома включають: наявність сертифікованої медсестри-акушерки, сертифікованої акушерки з відповідною освітою та ліцензією, доступ до швидкої консультативної допомоги, доступ до безпечного та своєчасного транспортування до лікарні.
Згідно з даними CDC щодо народження/смертності новонароджених із 2006-го до 2009 року, спостерігається підвищення загального ризику смертності серед немовлят, народжених удома (1,26 проти 0,32 на 1000).
Частота інтранатальної загибелі плоду – 1,3 на 1000 народжених, частота ранньої неонатальної смерті (після виключення вроджених аномалій) – 0,41 на 1000, а частота пізньої неонатальної смерті – 0,35 на 1000 народжених живими до 27 днів.
Підвищення частоти неонатальних судом (1,3 проти 0,4 на 1000 народжених, 95% CI 1,36–9,5) та дихальна підтримка (3,8 проти 3,3 на 1000 народжених, 95% CI 1, 14–1,62).
Ризик несприятливого неонатального результату був вищим при перших пологах у порівнянні з тими, хто народжував повторно, а також у народжених шляхом кесаревого розтину та якщо термін вагітності перевищував 41 тиждень.
Хто частіше народжує не в лікарні?
За даними CDC, у 2013 році позагоспітальні пологи становили 1,4% від загальної кількості пологів (понад 56 тис.) – останні дані.
Серед них: 64,4% (36 080) були пологами вдома, 30,2% – у спеціалізованих пологових центрах. Це найвищий рівень народжуваності вдома, який спостерігався у США з 1989 року, коли почали реєструвати народження вдома. Рівень домашніх народжень стабільно зростав із 2004 року.
Удома народжують частіше білі матері віком від 35 років.
Згідно з даними CDC, існують значні відмінності між расою та етнічною приналежністю матерів, які обирають домашні пологи.
Приблизно половина домашніх пологів припадає на матерів, які народжували втретє або пізніше.
Приблизно 84% жінок, які народжували вдома, перебувають у шлюбі.
У Сполучених Штатах інтранальна (1,3 на 1000) та неонатальна (0,76 на 1000) смертність у жінок із низьким перинатальним ризиком у випадку домашніх пологів є частішою у порівнянні з такими ж показниками у цієї ж категорії жінок, які народжували в лікарні (0,4 на 1000 та 0,17 на 1000 відповідно) – висновки більш раннього метааналізу.
Заплановані домашні пологи. США. Наслідки для новонароджених
Додаткові дані зі США свідчать, що домашнє народження асоційоване із внутрішньоутробною смертністю (13,5 на 1000) та неонатальною смертністю (від 9,2 на 1000).
При домашньому народженні у США обмежені терміном вагітності демонструють нижчу оцінку за шкалою Апгар на 5 хв (<7, <4, та 0), вищу частоту перинатальній смертності і неонатальні судоми, хоча абсолютні ризики залишаються низькими.
Великобританія
Оцінювалися: мертвонародження, рання неонатальна смертність, неонатальна енцефалопатія, синдром аспірації меконію, травма плечового сплетіння та переломи плечової кістки або ключиці. Було лише 250 подібних подій, що дає загальну частоту 4,3 на 1000 народжень.
Ті, хто народжував уперше, мали більше шансів до переведення в лікарню порівняно з повторними пологами (4,4% проти 9,2%) і в них частіше спостерігалися ускладнення (0,93 проти 0,53%).
У жінок, які народжували повторно, результати були подібними до тих, які народжували в лікарні.
Народження вдома супроводжувалося низькою частотою епідуральної анестезії (8,3% проти 30,7%), кесаревого розтину (2,8% проти 11,1%).
Австралія
Не було статистичної різниці в частоті оцінок за шкалою Апгар <7 на п'ятій хвилині та використання спеціалізованого спостереження за немовлятами, народженими живими від запланованих домашніх та лікарняних пологів.
Немовлята, що народилися вдома, у два рази частіше отримують спеціалізовану неонатальну допомогу, ніж немовлята від запланованих пологів.
За винятком вроджених аномалій, не було статистичної різниці в перинатальній смертності між запланованими домашніми та запланованими лікарняними пологами (4,5 проти 6,7 на 1000 народжених, р = 0,46).
Одна третина смертей (три з дев'яти) у випадку домашніх пологів була пов'язана з асфіксією в пологах, порівняно із 3,6% пологів у лікарні.
У цивілізованих країнах із високим рівнем надання медичної допомоги частота запланованих домашніх пологів стрімко падає. Традиційно високим цей показник зберігається лише в релігійних громадах.
Чому? На перший план усе ж таки виходять економічні причини. Такі пологи дуже неохоче, а в деяких країнах узагалі не підтримуються страховими кампаніями, бо вважаються потенційно небезпечними, особливо для дитини. І лікарі, і акушерки не бажають брати в них участь через високий ризик ускладнень і страх утратити ліцензію...
Резюме
1. Домашні пологи були, є і будуть. Це один із найбажаніших шляхів народження дитини.
2. Мета – створити всі умови для забезпечення народження здорової дитини та збереження здоров'я матері.
3. Пологи вдома поєднуються з численними ризиками як для матері, так і для дитини.
4. Чітко визначити групу ризику: виявити тих, хто не повинен народжувати вдома, і забезпечити умови (кваліфікована акушерка, неонатальний супровід).
5. Незважаючи на місце пологів, мати має пройти всі необхідні обстеження та отримати профілактичні процедури, а її малюк – вакцинацію та скринінги.
Джерело: "ГОРДОН"
