-1 Київ
Провал путінського інтерв'ю з Такером Карлсоном, яке замість пропагандистського тріумфу (як було, наприклад, у Сталіна з корисними ідіотами зі США) перетворилося на посміховисько, яскраво засвідчив, як небезпечна диктатура і система управління, побудована на вірності та лояльності, де оточуючі ніколи не заперечують і завжди підтримують лідера. Небезпечна для самої себе. І дуже неефективна. Хороший урок для України.
Що це могло бути? Це міг бути канал впливу на консервативну Америку, у якої зараз немає Рейгана. А є Трамп. І є Такер Карлсон, дуже впливовий у сегменті конспірологів. А таких у США дуже багато. Він підтримує всі божевільні теорії змови й заробляє на цьому дурні гроші.
І ось його інтереси співпали з інтересами Путіна. Він приїхав узяти інтерв'ю, яке мали б подивитися сотні мільйонів людей. А Путін міг би звернутися до цієї аудиторії. І використати цей шанс, щоб зірвати допомогу Україні. Продати себе як людину, яка хоче миру.
Причому в Путіна є дуже багато спільного з базовою аудиторією Такера Карлсона. Треба було просто говорити те, що він любить говорити. Про змови, про консервативні цінності, той православний халіфат, який він просуває у Росії. Місце жінки на кухні й у спальні, нехай народжує по 10 дітей, геїв треба розстрілювати, у всіх бідах винна толерантність і третій гендер, вакцинами чипують людей і розробляють страшні віруси в біолабораторіях під контролем ЦРУ.
Це б зайшло на ура. І зробило б Путіна своїм для стандартної аудиторії Карлсона. І це було так просто, так органічно для Путіна.
А що замість цього? Нудна лекція з історії, якою до цього мучили Макрона. І яку навряд чи може пережити Джек із маленького містечка в Огайо чи ковбой із Техасу. Схоже, пережив Ілон Маск, але він на допінгу. 50 хвилин нудного уроку історії, яку аудиторія Карлсона й у школі-то не дуже вчила. Яка, в біса, їм різниця, хто кого і за що тисячу років тому, коли по Техасу тільки індіанці гасали й полювали на бізонів? Скільки людей досиділи до кінця?
А чому? Бо Путін живе у цьому світі. Це йому цікаво. Це його фішка. Він говорить не те, що треба, а те, що цікаво саме йому.
І коли він тільки готувався до інтерв'ю і попросив своїх помічників: "А підготуйте мені, будь ласка, листи Богдана Хмельницького", – треба було вже викликати санітарів. І говорити йому, що це він щось не те робить. Але ж хто наважиться таке сказати.
От і вийшло, що вийшло. Карлсон отримав свої перегляди, а Путін став посміховиськом, фашистом, який не тільки годину пояснює, чому він має право окупувати Україну, але й ще потім Гітлера виправдовує. "Бінго!" просто. Так, він, звісно, побіжно згадав, що не хоче нападати на Польщу (після виправдання такого нападу з боку Гітлера це було дуже в тему) і що в американців є свої проблеми. Але то вже було потім. І потонуло в потоці фанатичного брєду.
Таким чином, замість того, щоб поставити під питання допомогу Україні та виглядати миротворцем, він показав себе таким, як він є насправді. Без купюр. І для нас це хороша новина. Бо не реалізувався ризик, якого багато хто боявся.
А ще це урок для українських можновладців. До чого доводить "тепла ванна". І чим закінчується очистка владних кабінетів від людей, які наважуються не погоджуватися з першим номером.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
