0 Київ
"Вибори" в окупації: до чого готуватися Україні після обрання Держдуми РФ.
Російська Федерація офіційно оголосила результати "виборів" до нової Держдуми. Дива не сталося: провладна партія набрала найбільшу кількість голосів виборців.
Україна, ЄС, США та країни цивілізованого світу не визнали таке "волевиявлення".
Уперше до виборчої кампанії були залучені українці з окупованих частин території Донецької та Луганської областей, зокрема за допомогою онлайн-голосування.
Після виборів завдяки українським ЗМІ стало відомо про мільярдні вливання РФ в окуповану частину Донбасу на їх соціально-економічний розвиток.
Що це, як не встановлення ефективного контролю над окупованими територіями чи навіть спроба ескалації збройного конфлікту, і як наслідок, дестабілізація всередині України?
А отже, Україна не повинна обмежуватися лише заявою про недовіру до "виборів" чи нотою протесту, а відкрити новий правовий фронт боротьби чи хоча б активізувати вже запущені процеси.
"Тепер ми точно знаємо, що Росія має відношення до Донбасу і ми живемо в окупації, а не в республіках", – обережно розповідають моїй команді українці, які вісім років виживають в умовах збройного конфлікту на окупованій території в Донецькій області.
Вони мають "паспорти" псевдореспублік, але їм поки що правдами і неправдами вдається не бути втягнутими у процедуру примусової паспортизації РФ. Адже механізм такий: спочатку так звані документи фейкових формувань, потім – російське громадянство.
За інформацією управління з питань міграції МВС РФ по Ростовській області, на кінець липня було видано понад 519,5 тис. паспортів РФ громадянам України – мешканцям ОРДЛО, "паспорти" псевдореспублік отримали майже 1,4 млн осіб.
"Ми не знаємо, чи впустить Україна нас на свою територію, якщо отримаємо паспорт РФ", – задається питанням жінка, хоча визнає, що працювати в бюджетній сфері і не мати такого паспорта досить проблематично.
Саме бюджетники й мали стати тим основним електоратом, на який робила ставку російська влада і підконтрольні їй окупаційні адміністрації.
Їх легше контролювати, змушувати і шантажувати, адже для життя в умовах окупації ці люди отримують достатньо вагомий дохід – у середньому 15 тис. руб. (близько 5 тис. грн), максимально – до 50 тис. руб. (понад 16 тис. грн).
"В обов'язковому порядку – бюджетники, які отримали паспорти, і в основному це електронне голосування", – говорить ще один житель окупованого Донецька.
За даними українських ЗМІ, підготовка до цього почалася ще навесні, адже онлайн-голос вимагає отримання індивідуального страхового номера ("СНИЛС" (рос.) – страховой номер индивидуального личного счета) для реєстрації на порталі електронного голосування.
"Система передбачає, що громадянин Росії заходить у неї під обліковими даними порталу державних послуг і може проголосувати віддалено. Це досить зручно для організації голосування на непідконтрольній частині Донецької та Луганської областей, адже дільниць Росія там не відкриває, а возити велику кількість людей складно з точки зору логістики і вимагає фінансових витрат", – пише проєкт "Радіо Свобода" "Донбас.Реалії".
Ось ці всі ідентифікатори та паролі до порталу е-голосування бюджетники були змушені надавати певним особам, наприклад керівникам установ, які вже самостійно, без залучення "виборця", голосували в онлайн-режимі.
Для пенсіонерів, більшість із яких отримували "СНИЛС" насамперед для соцвиплат, а не голосування, були організовані консультаційні центри.
Крім того, від студентів, які відмовлялися голосувати, вимагали писати пояснення. Telegram-канал "Типичный Донецк" розповсюдив скріншоти переписки студентів із керівництвом "університетів", де вимагалося підтвердити реєстрацію на онлайн-голосування, у разі відсутності – обов'язкова поїздка в Ростовську область на дільниці.
За даними правозахисників, участь у голосуванні взяли близько 200 тис. громадян України на окупованих територіях на Донбасі.
За інформацією омбудсмена Людмили Денісової, ідеться про 230 тис. осіб, яких примусово вивезли для голосування на територію РФ, ще 150 тис. працівників бюджетної сфери і студенти проголосували онлайн.
В окупованому Криму, ураховуючи невисоку явку, проголосували близько 750 тис. осіб.
Ще один факт. За списками провладної партії в Держдуму пройшли такі одіозні особистості, як Олексій Черняк і Костянтин Бахарєв, а також Олександр Бородай і Захар Прилєпін.
Перші двоє від Криму – підозрювані в державній зраді, і шість років тому Україна оголосила їх у міжнародний розшук. Двоє останніх безпосередньо брали участь у збройному конфлікті на сході України у складі незаконних збройних формувань РФ.
Бородай очолював окупаційну адміністрацію в окупованій Донецькій області і є фігурантом кримінальних проваджень в Україні.
Таким чином, інновація у вигляді "виборів" на Донбасі – це не тільки спроба РФ легалізувати представників незаконних збройних формувань, а й встановлення ефективного контролю РФ за окупованими територіями.
Не варто в перспективі виключати й того, що з точки зору РФ (не міжнародного права), це може призвести до ескалації ситуації, у тому числі активізації бойових дій для "захисту громадян РФ".
Україна, ЄС, США, Великобританія, Туреччина, Грузія не визнали результати "виборів" у Держдуму РФ через порушення територіальної цілісності та суверенітету нашої країни. Тож політична позиція цивілізованого світу зафіксована: це грубе порушення міжнародного права та українського законодавства.
Однак така політична позиція має бути підкріплена належною правовою оцінкою цих дій країни-агресора, а Україні надважливо розгорнути правовий фронт війни по напрямку протидії РФ у паспортизації наших громадян на Донбасі.
По-перше, українська правоохоронна система має налагодити системне документування фактів паспортизації на Донбасі з метою доведення її примусового характеру з боку окупаційних адміністрацій.
Якщо автоматична та примусова паспортизація мешканців Криму є очевидною для світу, фактично закріплена в законодавстві РФ і вже зараз є предметом розгляду в Міжнародному суді ООН і ЄСПЛ, то факти загрозливо наростаючої начебто "добровільної" паспортизації наших громадян на сході мають бути задокументовані й мають отримати належну правову оцінку.
Така політика паспортизації – не лише виклик для безпеки нашої країни і подальшої реінтеграції наших громадян із цих окупованих територій, але й виклик у контексті правової війни.
Довести в судах порушення норм міжнародного права в цьому кейсі буде складніше, ніж у кримському. А значить, це ще більше потребує якісної та фахової роботи національної системи правоохоронних органів, залучення відповідних експертів.
Крім того, сподіваюся, що розпочата робота щодо ефективного контролю РФ на Донбасі буде доведена до логічного фіналу і всі факти будуть передані до Міжнародного кримінального суду.
По-друге, важливо проаналізувати факти на предмет імовірних порушень Європейської конвенції про права людини.
Так, у межах міждержавної справи №20958/14 Україна проти РФ (щодо Криму) ЄСПЛ визнав наявність доказів адміністративної практики порушень прав людини щодо автоматичного нав'язування російського громадянства нашим громадянам у Криму за ст. 8 Конвенції [про захист прав людини і основних свобод] (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Тож у разі якісно задокументованих Україною доказів такої системної політики РФ із нав'язування свого громадянства мешканцям сходу і оцінки його наслідків це може також стати підставою для звернень до ЄСПЛ щодо цих порушень.
Україні важливо загалом надати відповідну правову оцінку тому, що відбулося у вересні 2021 року у вигляді "волевиявлення" на наших окупованих територіях.
Учасників подій, свідків і жертв більш ніж достатньо, як і інформації.
Це важливо як у контексті доведення в міжнародних судах наявності в нас війни саме із РФ на Донбасі, так і в контексті оцінки шкоди, до якої призводить така фактично примусова паспортизація.
І, по-третє, громадяни України на окупованих територіях мають знати, що, навіть маючи паспорт РФ, вони не втрачають громадянства і зв'язку з державою Україна.
Примусова паспортизація, що розгорнута РФ на всіх окупованих територіях, та її наслідки у вигляді знищення української ідентичності, депортацій тощо – це міжнародний злочин, і українські органи прокуратури вже кваліфікували його як порушення законів і звичаїв війни.
А, отже, жителі окупованих територій, які мали робити складний вибір і отримувати паспорти країни-агресора, – не злочинці, а постраждалі і їх не чекатиме кримінальне переслідування.
Така позиція, між іншим, перегукується і з поглядами наших громадян із підконтрольних територій згідно із загальнонаціональним соціологічним дослідженням "Ставлення українців до питань, пов'язаних із подоланням негативних наслідків збройного конфлікту в Україні".
Так, 46–47% опитаних ставляться до громадянства РФ, набутого мешканцями ОРДЛО і Криму, з розумінням, бо це "допомагає людям вижити на цих територіях". А 26% узагалі не вважають це громадянством.
Тож це в черговий раз підтверджує важливість дотримання принципу: ми повертаємо не тільки території, а й людей!
Джерело: "Українська правда"
