Перемовини щодо спільного контролю кордону на Донбасі проваляться. Час уже припинити жонглювати фразами, заїждженими за п'ять років "Мінська"

Заява президента Володимира Зеленського про спільний контроль російсько-українського кордону на Донбасі українськими військовими або правоохоронцями спільно із "представниками тимчасово окупованих територій", тобто членами незаконних збройних формувань і співробітниками ОБСЄ, не є простим вирішенням складної проблеми. Після цього постають нові запитання:

1. Хто командує спільним патрулем і чиї накази виконують? Чи підкорятимуться українські бійці наказам російських командирів і командирів незаконних збройних формувань? Підпорядкування українських підрозділів під час виконання завдань командуванню противника – це державна зрада. Місія ОБСЄ є цивільною, не має повноважень командувати військовими і не зможе виконувати функцій посередника.

2. Чи передадуть патрулям функції контролю державного кордону? У який спосіб патрулі зможуть зупинити порушників державного кордону України?

3. Чи буде в українських бійців у складі патрулів право застосовувати зброю? Яке озброєння буде в розпорядженні патрулів?

4. Хто проводить розслідування ймовірних конфліктів та порушень під час діяльності спільних патрулів?

5. Хто відповідає за життя українських бійців у разі нападу на них під час перебування на території, де не діють закони України?

6. Який контингент і яку техніку буде виділено, щоб забезпечити патрулювання 408 кілометрів непідконтрольного державного кордону вдень і вночі? На яких базах вони будуть розташовані? Має йтися про угруповання в кілька тисяч осіб із бойовою технікою, інакше патрулі не зможуть цілодобово контролювати кордон.

7. Чи готове керівництво України в разі нападу на українських бійців у складі спільних патрулів застосувати силу для покарання винних у нападі?

Ідея про спільні патрулі аж ніяк не є нововведенням. Спільний контроль кордону в такому форматі обговорювали від самого початку перших Мінських угод у 2014 році. Тоді перемовини щодо спільного контролю провалилися з тієї самої причини, з якої проваляться й у 2020-му.

Мир на Донбасі – це питання довгострокової стратегії, над якою треба обов'язково думати. Час уже припинити жонглювати старими фразами, заїждженими за п'ять років "Мінська".

Джерело: Юрий Бутусов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора