0 Київ
Активну участь у формуванні корпусу Верховного Суду України бере Громадська рада доброчесності. Ми розуміємо виклики часу: суспільство не довіряє ні судовій, ні законодавчій, ні виконавчій владі.
Однак людям, які не мають необхідної спеціальності, дуже складно оцінювати роботу суддів або, наприклад, лікарів, космонавтів. У них просто немає критеріїв для оцінювання, кожен створює їх сам для себе.
Зараз у нас є перші результати оцінювання з боку Громадської ради. Там видно, що з одного і того самого пункту (заповнення декларації доброчесності) одні судді були схвалені радою, а інші кандидатури – відхилені. Є скарги суддів у Вищий адміністративний суд.
Про що це свідчить? Про те, що у Громадської ради доброчесності від початку не було чітких і універсальних критеріїв для оцінювання цих декларацій. Методика і критерії оцінювання повинні бути оприлюднені заздалегідь, їх повинні знати кандидати і громадськість.
Є й інші недоліки. Якщо кандидат у судді оскаржує рішення Громадської ради або Ради правосуддя, він робить це у Вищому адміністративному суді, де розглядають скаргу його конкуренти, кандидати у Верховний Суд. Немає тут конфлікту інтересів?
Другий важливий момент: у Громадській раді доброчесності є шість чинних адвокатів. На мою думку, це теж якийсь конфлікт інтересів, оскільки адвокати, так чи інакше, будуть працювати із судом, зокрема і з Верховним Судом. Експертна Рада Європи вже заявила: у них застосовують таку практику, коли людина на час роботи у Громадській раді тимчасово припиняє свої адвокатські повноваження, припиняє своє свідоцтво.
Ще один момент. Громадська рада доброчесності як не професійний орган не може і не повинна оцінювати зміст рішень, які виносили судді-кандидати. Вона не може оцінювати правомірності цих рішень. Навіть коли ми говоримо про найболючішу нашу тему – справи Майдану – правомірність або неправомірність цих рішень повинні оцінювати фахівці.
Серед усіх справ Майдану частину судових рішень дійсно ухвалювали за командою режиму Януковича, але частина рішень була правомірною. Там були різні випадки. Наприклад, якщо це було захоплення адміністративних будівель до перемоги революції, то це було захоплення адміністративних будівель. А якщо з порожнього місця у суддів з'являлися справи щодо Автомайдану, то їх дійсно потрібно засуджувати.
Але цю оцінку повинні давати фахівці. В Україні є законодавчі інструменти, щоб притягати до відповідальності таких суддів. Інакше ми почнемо з політичного погляду оцінювати дії лікарів, льотчиків та інших. Судді, яких ми вважаємо винними, повинні пройти всі судові процедури. Ми не повинні просто заявляти, що вони ухвалювали рішення, які нам не подобаються.
Ідея Громадської ради непогана, але ми повинні бути готові до того, що створити ідеальну систему добору суддів неможливо. У нас все одно будуть питання до людей, які пройшли через цей конкурс.
Я дотримуюся непопулярної думки, що такі речі потрібно віддавати в руки професіоналів. Коли громадськість втручається в діяльність судової гілки влади, потрібно розуміти, що ця громадськість не несе жодної відповідальності. Якщо судді, які пройшли за цим конкурсом, не виправдають очікувань, то яку відповідальність нестимуть люди, які схвалили їхні кандидатури? Хто буде нести цю відповідальність?
Ми знову стикаємося з відсутністю політичної волі влади. Влада не бере на себе відповідальності за реформу судової системи. Наприклад, зараз за змінами до Конституції президент узурпував цю функцію, і фактично коли він реалізує ці повноваження, він сам буде призначати всіх суддів.
Якщо буде провал, то чи готовий він сказати, що сам у цьому винен? Повинно бути саме так. Якщо це рада доброчесності, то він повинен понести відповідальність за свою помилку, якщо вона трапиться. Оскільки вони не професіонали, і за якими критеріями вони обирають суддів – відомо тільки їм.
Джерело: "ГОРДОН"
