+1 Київ
Найскладніший виклик поранення – це психіка, власна рідна психіка, яка тебе дивує. Це як здивуватися одного дня, що фасад будинку, у якому ти все життя жив, раптом став ядовито-жовтим. І дивує в цьому не стільки колір, а скільки те, що ти не очікував, що цей фасад узагалі може змінити колір.
Якщо вас фізично врятували – ви перемогли, і ця перемога лише на умовних 40%. Без цієї перемоги займатися психікою – це приймати закон про заборону наступу росіян замість того, щоб фізично їх знищувати.
Але умовних 60% – це перемогти наслідки поранення у зміненій психіці. Своїй, власній, ядовито-жовтого кольору. Складність цих 60% ще й у тому, що попередні 40% залежали від компетенцій інших людей, цілої системи: евакуація – стабілізація – операція – лікування – реабілітація. (Що це взагалі? Це слово треба зараз ввести в Червону книгу, бо в реальності це рідкість, як зникаючий вид).
Тобто 40% залежать від інших, від лікарів, за що їм низький уклін. А далі ти сам, зовсім сам.
У тебе можуть з'явитися залежності в якості стабілізації психологічного стану. У тебе не можуть, а точно з'являться нові "друзі" у вигляді параної, нерозуміння тебе і впевненості, що після поранення ти просто перейшов на японську мову. І боротися із цим зможеш тільки ти сам. Не стається дива, не приходить якась умовна служба порятунку психічного стану поранених військових. І тут не треба впадати у [стан] жертви, що "ой боже, я сам на сам зі своєю проблемою". Так, друже. Ми й були завжди сам на сам із собою, а до маніпуляцій краще не вдаватися.
Тому вирішив, що, як інсулін при цукровому діабеті, незамінними ліками для мене буде дисципліна. Спокійно, врівноважено, без зайвих слів. Тому поділюся тим, що сам буду робити і раджу вам і вашим близьким, хто стикався із цими проблемами.
- Медитація віпассана. Щонайменше година на день. В ідеалі – дві години на день. Краще виділити час на це, ніж ще більше часу на подолання наслідків відсутності самоконтролю. Це дає спокій, прибирає реактивність.
- Їжа та алкоголь. Контролювати перше і виключити друге. Насолода через їжу – це прекрасно. Але те, що я їм, впливає на мої рішення. Алкоголь просто дає ілюзію, що я розслабився. Але потім усе одно прірва.
- Фізична культура. Фізична травма – як наслідок – дає втрату впевненості у собі, недовіру до свого тіла. Підсвідому. Але займатися спортом і ставити маленькі, а краще великі цілі – це саме те, що може допомогти йти вперед і не руйнувати себе.
Нехай це залишиться декларацією на наступний місяць. Залишається менше місяця до річниці поранення. Хочу прийти в той день кращим собою, ніж був.
А поки що буду насолоджуватися думкою, що в мене все ще є друге око… Десь у Всесвіті в цей день рік тому. Яким я можу дивитися, бачити, кохати, жмуритися від зірки під назвою Сонце.
Джерело: Masi Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
