Путін вірив у свій міф про непереможність "другої армії світу". Але, зіткнувшись із реальністю, йому доводиться задовольняти комплекси вбивством дітей

Про дивне, що досі затягує правильний фінал війни…

Якщо коротко, то мова про неадекватні акценти. Які відволікають увагу (свідомо чи несвідомо). Найбільш очевидний приклад: світові медіа тиждень обговорювали постановочне збиття дронів поблизу Кремля, натомість обстріл супермаркету в Херсоні того ж дня, який забрав життя щонайменше 23 людей, залишився поза активною увагою. Це неправильно. "Документи Тейшейри", у яких щось сказано про можливі сценарії й задуми України, на фоні використання Росією величезної кількості керованих авіабомб для масових убивств цивільних – це дивно. Адже в першому випадку – про "ймовірності", а у другому – про реальні смерті.

Те саме відбувається просто зараз. Сотні заголовків про спроби "мирного врегулювання" розбиваються на уламки об українську реальність, де Росія збільшила інтенсивність обстрілів мирного населення прикордонних регіонів. Лише за останній тиждень – з 8-го до 16 травня – російські війська 162 рази обстріляли Харківську, Чернігівську й Сумську області з артилерійських і мінометних установок. Це не про абстракцію. Ще раз по складах: Росія 162 рази свідомо обстріляла прикордонні області України з очевидним наміром убити цивільних.

На фоні вкрай неадекватного стану російської армії на фронті Кремль намагається переконати у своїй учорашній "міфічній могутності" шляхом саме безпосереднього масованого вбивства цивільних. Лише на Харківщині за цей тиждень загинуло 12 осіб, 23 особи поранено, двоє з яких – діти. У Сумській області одна людина загинула, ще двох – поранено, у тому числі одна дитина. На Чернігівщині – троє загиблих і троє поранених.

Суб'єкт П. несамовито повірив у самостійно вигаданий міф про непереможність "другої армії світу" – але реальність зовсім інша. У "найбільших стратегів сучасності", яких ще вчора вважали потужними гравцями і тому дозволяли вести себе нагло й мерзенно, порушуючи міжнародне право, – афективна, панічна, істерична поведінка все ясніше проявляється. Тепер це помітно для багатьох. Тому риторика глобальної політики змінилася – Росія характеризується вкрай негативно. Ніяких перспектив. Але потрібні дії. Конкретні дії. Менше конспірології. Менше рефлексії на слова російських VIP-screamer… Це взагалі не має значення.

Бо що таке типовий "колективний Путін"? Це класичний приклад токсичної емоційної гіперкомпенсації: коли немає спроможності протистояти сильному супернику на фронті, доводиться задовольняти власні комплекси шляхом убивства дітей у житлових кварталах.

Джерело: Михайло Подоляк / Telegram