+2 Київ
Владислав Сурков дав інтерв'ю, де в доволі радикальній і дотепній формі повідомив, що України немає.
Тут ось яка справа. Трохи менше ніж 100 років тому не менш дотепний Зигмунд Фройд опублікував статтю, у якій доволі цікаво описав механізм свідомого витіснення.
Вона називалася "Заперечення", і в ній старигань Зигмунд розповідає, як через радикальне заперечення мислення звільняється від напруги, обумовленої неможливістю досягти чого-небудь у реальному житті. Річ у тім, каже Фройд, що, приймаючи той чи інший об'єкт або суб'єкт у свою реальність, людина оцінює не тільки його привабливість та потрібність, але й наскільки він доступний і чи дають змогу обставини реального життя ним заволодіти. І найбільш ранній спосіб справлятися з непереборними перешкодами – відмова прийняти їх існування. У дорослому віці заперечення – це щось середнє між бажанням володіти, засудженням за те, що це неможливо, і, нарешті, захисним рефлексом від власних мук.
Владиславові Суркову важко й неприємно усвідомлювати той факт, що Україна – та, на яку він витратив стільки сил, – йому недоступна. Він розуміє й уже відкрито визнає, що добровільно Україна не буде у складі якоїсь геополітичної формації з Російською Федерацією. Навіть більше, він перебуває на стадії, коли відкрито визнає, що навіть до братерського союзу Україну доведеться схиляти примусово.
Владиславові Суркову прикро. Ми його розуміємо. Заперечення неприємної реальності на виконання своїх бажань дуже поширене в маленьких дітей.
Але з цим доведеться змиритися. Це інтерв'ю ще раз доводить, що Україна не тільки є, але саме така – вільна й відкрита – ще більш приваблива.
А загалом інтерв'ю гарне. Особливо в частині медитації.
Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
