-2 Київ
Почитав про різні нюанси політичних біографій Саддама Хуссейна (президент Іраку в 1979–2003 роках. – "ГОРДОН") і Ґамаля Насера (президент Єгипту в 1956–1970 роках. – "ГОРДОН") і задумався ось про що.
Як, чорт забирай, можна програвати всі війни, у яких береш участь, і на тлі досить скромних успіхів в економіці зберігати високу популярність?! Просто феєрія якась.
Садам спочатку загробив купу народу і загнав країну в борги під час ірансько-іракської війни. Вісім років безглуздого знищення економічної інфраструктури двох країн. 500 тис. убитих. І підсумок "при своїх". Потім незрозуміло навіщо вліз у Кувейт, дістав там за повною програмою, остаточно знищив економіку і... залишався майже так само популярним в Іраку аж до 2003 року.
Але Саддама хоч посмертно ніхто не канонізує, а Насер – визнаний герой і символ панарабізму. Та якщо подивитися на його "досягнення" неупереджено, то це має приблизно такий вигляд.
У військовому відношенні всі воєнні конфлікти, у яких брав участь Єгипет за його правління, були абсолютно бездарно програно. Той факт, що війна 1956 року у підсумку закінчилася деякими дипломатичними досягненнями – винятковий наслідок позиції СРСР і США. На полі бою єгипетська армія воювала традиційним для неї способом: хаотичні дії, які переходили в панічну втечу.
Усі панарабські інтеграційні проекти де-факто провалилися значною мірою з провини самого Насера (він сам це визнавав). Синай утрачено. Націоналізований Суецький канал заблоковано, країна позбулася валютних надходжень і робочих місць.
В економіці не те щоб зовсім швах, але теж нічим особливо похвалитися. Останні кілька років правління – економічна стагнація на тлі націоналізації й утечі іноземних інвесторів. В активі: гребля, металургійний завод і (судячи з усього) відносно вдала аграрна реформа. На великі досягнення ну ніяк не тягне.
Проте кумир мільйонів не тільки в Єгипті, але й у всьому арабському світі.
На думку спадають сумні аналогії з нашим лідером, який розігрує карту "русского мира" й антиамериканізму так само, як Саддам із Насером розігрували панарабську карту і антиколоніалізм.
Минуть роки економічного застою, країна через його політику у підсумку розвалиться, але в пам'яті народній він усе одно залишиться великим правителем, що боровся із супостатами.
Джерело: Дмитрий Некрасов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
