+5 Київ
Знаєте, що мені не подобається в ситуації з Гордоном? Оця дискусія, можна чи не можна спілкуватися з терористами, воєнними злочинцями тощо. Чи можна такі інтерв'ю долучати до матеріалів кримінальних проваджень і всяке таке.
Причому дискусія ця ведеться людьми, далекими від реалій, і обов'язково дуже категорично і з осудом.
Я неодноразово спілкувалася з терористами. Більше того, я брала інтерв'ю в Лук'янова з позивним "Терикон", засудженого заочно українським судом за розстріл групи Ендрю, і якщо чесно, теж не надто його пресувала, бо мені треба було отримати від нього хоч якусь інформацію по суті. І як би мене внутрішньо не трусило, зовні могло здатися, що я розмовляю з якимось депутатом ВР.
Ніхто, щоправда, мене з цього приводу не допитував, а даремно, готова запис віддати слідству, якщо вже не в цій, то хоча б в інших справах.
Ні, це я не виправдовую манеру Гордона, це я кажу, що так теж буває.
Тетяна Катриченко вже написала, що вона спілкується з терористами, шукаючи інформацію про полонених. Ми з Марією Томак були допитані як свідки у кримінальних провадженнях після наших розслідувань. Свідчення Томак про події "русской весны" передані у Міжнародний кримінальний суд. Надія Волкова відбирала мої покази щодо окремих епізодів війни для ЄСПЛ.
Робота журналістів дуже цінна для слідства, адвокатів, прокурорів і, звісно, для істориків, тому що журналістика володіє унікальними інструментами збору інформації, недоступними іншим. І з цієї точки зору, на жаль, у нашому суспільстві журналістика недооцінена, бо більшість аудиторії зациклена на формі і мало цікавиться змістом.
І це зараз пост не про якість журналістської роботи, а про те, з якої точки зору іноді можна аналізувати зміст навіть того, що на емоційному рівні неприємне.
Джерело: Ольга Решетилова / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
