+2 Київ
Нас було п'ятеро. На п'ятьох у нас було 12 дітей, при тому, що в мене їх досі нуль.
Ми не бачилися більше ніж 20 років, разом училися у Штатах. Пам'ятаю, вони всі були з гарних європейських країн, заможних родин і, здавалося, на 100 кроків попереду всіх нас. Вони планували подорожувати після навчання, я навчалася і подорожувала, бо щиро думала, що до Штатів більше ніколи в житті не потраплю.
Їхні мрії були про великий бізнес, мої мрії були – переїхати до Києва й отримати водійські права.
І от ми зустрілися в Амстердамі 25 років потому. Я випадково доєдналася між Берліном та Нью-Йорком, вони планували зустріч пів року.
Вони слухали мене годину, багато розпитували, тримали щелепи, трохи соромилися розповідати про своє життя і свою роботу, депресії та сабатікали, а потім сказали: "Вау, яке у вас цікаве життя".
Цікаве життя…
Три революції, втрачене місце, де народилася, втрачений будинок у Криму, війна, повномасштабне вторгнення – і люди навпроти мене, які досі живуть у безпечних європейських містах, кажуть мені: "Вау! Яке життя".
Але вони праві.
Безпека не забезпечує тобі цікавого життя. Навіть не завжди гарантує спокійного сну. Так само, як і ракети не завжди переривають сон, коли життя надто "цікаве".
Стабільна робота не забезпечує тобі задоволення життям. Навіть не завжди гарантує можливості доєднатися на реюніон раз на 20 років. Так само, як і війна не заважає тобі жити на повну і відчувати своє призначення, прокидаючись уночі від повітряної.
Гарна освіта не означає зустрічі з цікавими людьми. Навіть не завжди дає можливість особисто прийти до власника компанії на прийом. Так само, як і війна не зачиняє всіх дверей, деякі вона, навпаки, відкрила для України та українців.
Робочий графік із 9.00 до 18.00 не зможе зробити решту часу якісним. Навіть іноді перетворить вільний час на години на прийомах у психологів. Так само, як і наш ненормований графік не зруйнував життя, для багатьох із нас створив смисли.
Можна прожити доволі гарне життя. У безпечному місці. Мати 12 дітей на чотирьох – і немає про що розповісти на реюніоні через 20 років.
Можна прожити цікаве життя. Подорожувати світом. Мати штампи в паспорті з усіх куточків планети – і не мати жодного подвигу або історії, що перехоплює дух.
Можна зробити багато гарних справ. Перевезти тонни товарів, продати мільйони йогуртів – і ніколи не мати шансу бути героєм.
А ми маємо. І тому, незважаючи на війну, біль і безсонні ночі, наше життя – "вау" для будь-якого середньостатистичного європейця. Життя, якого ми не обирали і на яке вони б ніколи не погодилися.
Джерело: Olga Rudneva / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
