+12 Київ
Повернення блудного генерала Герасимова.
Що означає чергова рокіровка у воєнному керівництві РФ?
1. Як би це дивно не звучало, але, напевно, найменш зацікавленим у цій перестановці є сам Герасимов. Для нього це штрафбат. Нових ідей у нього немає і не може бути. І він не може цього не розуміти.
2. Причина зміни Суровікіна частково лежить у тому, що він не зміг привнести щось нове в бойові дії: його ставка на "Вагнер" і масовані удари по енергетичній інфраструктурі не привели до переламу у війні.
3. Головна причина кадрових змін – масована дискредитація російської армії групою воєнкорів, Пригожиним, Кадировим і захованими далеко в кулуарах Ковальчуками та Золотовим. Російська армія – єдиний привід для гордості росіянина. Розхитування віри в єдиний привід для гордості – це, звичайно, на руку нам, але з точки зору росіян – це втрата однієї зі скріп. Власне, призначення Герасимова, з точки зору Путіна, – це знак усім тим, хто критикує армію. Правда, знак явно невдалий.
4. Чому невдалий? Перш за все тому, що рівень довіри до Герасимова мінімальний. Він асоціюється з поразками. Логіка, з якою йшов Путін, судячи з усього, наступна. Тиждень за тижнем Шойгу капав на нього і говорив: робота Суровікіна примітивна, нас критикують і витирають об нас ноги. І, як результат, Путін, який страшенно не любить міняти людей, сказав: "Якщо немає нікого розумного, поставимо Герасимова".
5. Найцікавіше питання: чи дано паралельно доручення закрутити гайки воєнкорам і Пригожину, щоб вони перестали критикувати армію? Якщо цього не буде, а, судячи з усього, цього не буде, у Кремлі розпочалися реальні, а не вигадані кулуарні війни. Поки головний приз: зміна міністра оборони. Але, сподіваємося, це лише початок.
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
