Заява МВФ – сигнал про підтримку України напередодні надважких переговорів у нормандському форматі

Про новий кредит МВФ.

Суботня заява про те, що Україна отримає новий транш МВФ, поділила інформаційний простір на дві частини:

• Перемога – МВФ дав нам кошти!
• Поразка – МВФ нам коштів не дав! Це не більше ніж декларації.

Істина, як завжди, посередині. Для того, аби розібратися в цій ситуації, нам треба повернутися рівно на шість років назад, у 2013-й! Так, нічого не сплутав – 2013-й!

Тоді, на фоні протестів, Янукович хаотично шукав кошти для порятунку економіки. Варіантів отримати кошти було три.

1. МВФ та ЄС. Європейські партнери готові були надати допомогу в розмірі $5–10 млрд. Натомість вони вимагали чотири речі. Проводити реформи, продовжити курс на Європу, припинити переслідувати політичних опонентів та відпустити Тимошенко лікуватися за кордон.

2. Китай. Китайці готові були надати кредит у розмірі $15–20 млрд. Натомість вони вимагали дві речі. Відкрити ринок землі для їхніх бізнесменів та "вирішити" питання Майдану. У будь-який спосіб.

Ні перший, ні другий варіант Януковича не влаштовував. Реформи та відпускати Тимошенко він не хотів. А віддавати землю китайцям було шкода – хотів лишити "сім'ї". Тому лишався третій варіант – Росія. Останні оперативно надали кредит у розмірі $3 млрд та пообіцяли найближчим часом дати ще $12 млрд. Навзамін Янукович пообіцяв одне – Україна забуває про курс до ЄС та інтегрується до Митного союзу.

Ця новина збурила громадян, додавши нової енергії протестувальникам. Чим це закінчилося – ми всі пам'ятаємо. Протести переросли у криваве протистояння в центрі столиці, а потім – у широкомасштабну війну з Росією і втрату частини території.

Тепер Захід не робить такої помилки. Напередодні нормандської зустрічі МВФ та посольство США дали чіткий сигнал: будуть реформи та орієнтація на західний вектор – будуть кошти ($5,5 млрд) та військова допомога. Коли? Не раніше за березень (найближче засідання правління МВФ – у лютому).

Тож розцінюйте заяву МВФ як сигнал про підтримку України та Зе напередодні надважких перемовин.

Але до лютого включно ми маємо виконати домашнє завдання. По-перше, не перейти на нормандській зустрічі червоні лінії, зберігши незалежність України у протистоянні з Росією. По-друге, продовжити непрості реформи та перестати займатися популізмом і воювати із власним суспільством.

Зокрема, припинити спекулювати на темі комунальних тарифів, переставши звинувачувати Кличка, Філатова, Садового та інших мерів у безгосподарності. Хочете зменшити тарифи – впроваджуйте програми з енергоефективності та енергозбереження, а не займайтеся голим популізмом.

Забезпечити незалежність банківської системи – перестати наступ на банкірів та Нацбанк. Закінчити воювати з ФОП та профспілками, сівши з останніми за стіл переговорів та відкликавши поданий зараз до Мін'юсту проєкт Трудового кодексу. Переглянути недоліки недавно ухваленої судової реформи.

І найголовніше – звільнитися від впливу Коломойського та токсичного оточення в особі Богдана.

Справимось – лишимось суб'єктами геополітики, отримаємо кошти, досягнемо суспільного консенсусу, проведемо реформи та почнемо економічний ріст.

Ні... Навіть не хочу описувати негативні сценарії. Тому зараз усе в руках Зеленського та його уряду. А ми – проактивні громадяни – допоможемо владі не зійти зі "шляху істинного".

Джерело: Viktor Taran / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора