П'ятьом нашим співробітникам, які розносили продуктові набори самотнім літнім людям, потрібна допомога психолога. Страшенні злидні. Не знаю, як вони живуть

Жахливе жахіття чи страшенний жах. Ви знаєте, про що я? Про самотність.

П'ятьом співробітникам Superior, які вчора розносили продуктові набори самотнім літнім громадянам України, потрібна допомога психолога... Я зміг запропонувати по 100 грамів горілки, одним духом, без закуски.

Бідність. Ні, страшенні злидні! Я не знаю, чому в них немає поруч дітей чи онуків, а може, вони їх пережили, може, вони безвідповідальні або живуть в інших містах. Неважливо. Вони самі...

І коли були, на мою думку, розумні пропозиції [взяти] цілу курку замість філе, або солоденького, або сухої ковбаски... Тепер я розумію їхнє "ні"! Бо там або діабет, або немає зубів, або не тільки ножем курку не розріже, а навіть пакет із підлоги на стіл сил немає поставити...

Я не знаю, як вони живуть. Я не знаю, як їм допомогти. Я не знаю, як їх захистити від трьох грабунків цього тижня – у 31 літньої людини, яких ми вчора відвідали. Коли під виглядом соціальних працівників або "налаштувати лічильник" прийшли нелюди й забрали пенсії та цінності.

Вони всього бояться. Це пекельне пекло. Єдине, що ми зможемо й будемо робити, – це індивідуальний продуктовий пакет.

Дякую Ларисі Миколаївні Тутубаліній із Ради ветеранів П'ятихатки за те, що ви у свої 80 змогли нам допомогти потрапити до людей похилого віку...

Джерело: Sapronov Yuri / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора