Левітація – це подолання гравітації (сили тяжіння), за якого живий або неживий об'єкт ширяє у просторі. Водночас мається на увазі відсутність контакту з твердою або рідкою поверхнею і відштовхування від повітря (як у птахів).
Із давніх часів існують легенди про факірів, які літають, і йогів в Індії. Ці польоти вчені не прирівнюють до левітації, оскільки йоги не ширяють, а пролітають (навіть у позі лотоса), попередньо відштовхуючись за допомогою розроблених м'язів.
Фокусники також використовують прийоми із ширянням у повітрі. Найчастіше це роблять за допомогою найтонших мотузок, які підтримують людину, або прозорої установки, на якій учасник фокуса стоїть або лежить.
Згідно з альтернативними теоріями, левітація можлива внаслідок виникнення біогравітаційного поля і енергії, які створює мозок людини. За цією теорією, людина свідомо може почати політ і вибирати його напрямок. Теорію певною мірою підтвердив дослід, під час якого групу людей переконали, що вони перебувають на борту космічного корабля, в невагомості. До крісла кожного учасника досліду приєднали прилади, що вимірюють вагу. Показники зафіксували, що на півтори секунди вага деяких людей зменшилася.
Наука не заперечує левітацію, але заявляє, що вона ймовірна в зонах, де немає гравітації, – там, де її нейтралізує вплив магнітного поля. У цих зонах зявляється невагомість, а, отже, можливе ширяння предметів чи об'єктів у повітрі. Силою, яка компенсує гравітацію, можуть також бути сильні звукові коливання, лазерні промені, струмені газу, електричний струм.