+4 Київ
Про смерть Іщенка заявив його адвокат у Південному окружному військовому суді РФ. Там окупанти розглядають справу щодо 22 полонених українців, пов'язаних з "Азовом". Дата і причина смерті невідомі. Документів, які підтверджують смерть Іщенка, СІЗО суду не надав.
Пресслужба бригади "Азов" надала "Суспільному" копію свідоцтва про смерть і медичне свідоцтво про смерть, які видали в РФ. Дату у свідоцтві про смерть вказано 22 липня 2024 року. Медичне свідоцтво видано на три дні пізніше – 25 липня 2024 року. У документі вказано, що "причини смерті не встановлено".
"Ця смерть – черговий акт звірства РФ по відношенню до військовополонених азовців. Країна-окупант укотре підтвердила, що вона не рахується із жодними принципами моралі, нехтує всіма можливими конвенціями про ведення бойових дій і поводження з військовополоненими", – підкреслили у бригаді.
Український омбудсмен Дмитро Лубінець повідомив, що, зі слів доньки Іщенка, той помер дев'ять днів тому. Лубінець зазначив, що українську сторону ніхто про це офіційно не сповістив. Також не було офіційного повідомлення про причину смерті громадянина України.
Він додав, що росіяни судили Іщенка за надуманою статтею й утримували у слідчому ізоляторі на території РФ.
Омбудсмен заявив, що з негайним листом звернувся до уповноваженої з прав людини в РФ, щоб вона розібралася у трагічній смерті військовополоненого, якого утримувала російська сторона, й повідомила обставини і причину смерті Іщенка.
За даними "Суспільного", Іщенку було 55 років. Він народився в Маріуполі, його дружина розповіла, що Іщенко був моряком. Він повернувся з рейсу за кілька днів до російського вторгнення в Україну. Незабаром вступив у полк "Азов" і став водієм. Потрапив у полон під час бойових дій у Маріуполі.
Товариство "Меморіал" у листопаді 2023 року писало про допит Іщенка в суді. Там він розповів, що не мав стосунку до "Азову", не підписував контракту, але у 2015–2016 роках служив у 128-й бригаді ЗСУ і був резервістом, тому 27 лютого його забрали на завод "Азовсталь". Там, за його словами, він лише вивантажував воду й возив поранених. 26 березня Іщенко дістав контузію під час обстрілу й вирішив повернутися додому, але 4 квітня його затримали російські силовики.
