Він розпочав виступ із цитати з Нобелівської промови академіка Андрія Сахарова 1975 року про необхідність свободи переконань та відкритості суспільства й наголосив, що вважає її важливою сьогодні.
"Світ розлюбив демократію. Світ розчарувався в керівних елітах. Світ потягнувся до диктатури. Виникла ілюзія, що прогресу можна досягти технологіями та насильством, а не дотриманням прав і свобод людини... Диктатури забезпечили собі спрощений доступ до насильства", – сказав Муратов.
На його думку, влада активно продає ідею війни за допомогою пропаганди на державних телеканалах. Говорячи про те, до чого це призводить, журналіст згадав чеченську війну та холодильники з невідомими тілами солдатів. Він закликав "не дати цьому їхньому телевізору знову себе обманути".
"Гібридні бойові дії, трагічна, потворна та злочинна історія з Boeing МН17 зруйнували відносини Росії та України, і я не знаю, чи зможуть наступні покоління їх відновити… Тим паче, що у хворих головах геополітиків війна Росії та України перестала здаватися неможливою", – сказав він.
Муратов також згадав створену в центрі Європи "на межі великої крові гру білоруського президента Лукашенка" і розповів про розслідування, завдяки яким стало відомо, що біженців у точку конфлікту доправляють авіакомпанії Білорусі та Іраку.
"Так і організовують збройні провокації і конфлікти. Ми, журналісти, з'ясувавши, як це влаштовано, зробили свою роботу. Далі – справа політиків", – підкреслив головний редактор.
Також лауреат говорив про тортури у в'язницях і під час слідства в сучасній Росії, про кримінальні справи за фальшивими обвинуваченнями, про переслідування опозиційного політика Олексія Навального, про вимогу російської прокуратури ліквідувати спільноту "Меморіал". Він виступив з ініціативою створення Міжнародного трибуналу проти тортур, завдання якого – збирати дані про застосування тортур у різних частинах світу та державах.
Більшість промови було присвячено журналістиці в Росії, яка, за словами автора, "зараз переживає темні часи". Він нагадав, що за кілька останніх місяців уже понад 100 журналістів, медіа, правозахисників та НКО дістали статус "іноземних агентів", схожий на радянський статус "ворогів народу", багато хто залишився без роботи і був змушений виїхати з країни.
"Наступного року буде 100 років, як 29 вересня із Санкт-Петербурга відплив до Німеччини, у порт Штеттен, "філософський пароплав" – черговий рейс, на якому більшовики вигнали з Росії майже 300 найвизначніших представників інтелектуальної еліти... Із журналістами та правозахисниками сьогодні картина повторюється. Тепер замість "філософського пароплава" відлітає "журналістський літак", – сказав він.
Також Муратов згадав про загиблих під час розслідувань колег і підкреслив, що здобуту ним премію присуджено "справжній журналістиці". Він зазначив, що замовника вбивства журналістки Ганни Політковської, яке сталося 15 років тому, не знайдено, і хоча офіційно термін давності злочину закінчився, редакція "Новой газеты" цього терміну давності не визнає".
Муратов додав, що прислів'я "Собака гавкає, а караван іде", яке влада іноді використовує, зневажливо кажучи про журналістів, котрі нібито не впливають, можна трактувати протилежне.
"Караван іде вперед, тому що собаки гавкають... І рух уперед можливий, тільки коли вони супроводжують караван. Так, ми гарчимо і кусаємо. У нас ікла і хватка. Але ми – умова руху. Ми – антидот від тиранії", – сказав лауреат.
Муратов нагадав, що його премію буде передано для надання допомоги хворим людям та підтримки незалежної журналістики.
Наприкінці виступу Муратов оголосив хвилину мовчання на згадку про репортерів, які віддали життя за цю професію, і на підтримку тих, хто зазнає переслідувань.
"Я хочу, щоб журналісти помирали старими", – завершив він промову.