The New York Times опублікувала текст проєкту мирного договору між РФ та Україною, який обговорювали на переговорах навесні 2022 року

Документи, що їх видання одержало від українських, російських та європейських джерел, з'явилися внаслідок переговорів, які відбулися за кілька тижнів після початку повномасштабної війни, із лютого до квітня 2022 року. Після цього українські та російські офіційні особи більше не брали участі у прямих мирних переговорах.

Це проєкти договорів від 17 березня і 15 квітня 2022 року, які демонструють пропозиції й точки згоди двох сторін, а також приватне "комюніке" на особистих переговорах у Стамбулі 29 березня, у якому підбили підсумки запропонованої угоди. NYT зауважила, що частково зміст цих документів був відомий раніше, але повністю їх публікують уперше.

Зазначають, що Росія із самого початку хотіла, щоб Україна поступилася всім східним регіоном Донбасом і визнала Крим частиною Росії. "Україна визнає Республіку Крим і місто Севастополь невід'ємною частиною (суб'єктами) Російської Федерації й у зв'язку із цим внесе комплексні зміни в національне законодавство", – ішлося у чернетці документа.

Україна відмовилася визнати контроль Росії над будь-якою своєю територією, зокрема над Кримом, і погодилася відкласти питання Криму на 10–15 років. Видання вважає, що Україна була готова погодитися на окупацію "деякої ділянки на сході", але з точними контурами, які мали визначити на зустрічі між президентами України та Росії. Ця зустріч так і не відбулася.

Серед інших головних питань, які обговорювали на переговорах, були вступ України в НАТО і ЄС, статус окупованих територій, статус російської мови, розмір збройних сил, гарантії безпеки для України.

Зокрема, згідно із проєктами, на переговорах Україна погодилася не вступати в НАТО, ставши "постійно нейтральною державою", і ніколи не розміщувати на своїй території іноземні війська, а Росія відмовилася від заперечень щодо повноправного членства України в ЄС.

Також Україна була згодна обмежити свої Збройні сили, але не настільки, як вимагала Росія, – до 100 тис. представників особового складу. Україна була згодна на 250 тис. Також РФ та Україна мали різні позиції щодо кількості різних типів озброєння (наприклад, РФ наполягала на 10 вертольотах, а Україна – на 60).

Росія хотіла, щоб російську мову оголосили офіційною, а українські закони, які просувають національну ідентичність, скасували. Україна відмовилася вносити ці вимоги у проєкт.

Одним із найсуперечливіших пунктів, на думку видання, були гарантії безпеки. Україна наполягала, що в разі повторного нападу союзники (їх назвали державами-гарантами) мають втрутитися у конфлікт. У проєкті договору як гарантів було вказано США, Великобританію, Францію, Китай і саму РФ. Але в підсумку Росія стала наполягати на пункті, що всі держави-гаранти, зокрема вона сама, мають схвалити заходи у відповідь у разі нападу на Україну. Отже, РФ здобула б право вето на будь-яку військову допомогу Україні. Як сказав виданню член української переговорної групи, після цієї зміни Україна більше не була зацікавлена у продовженні переговорів.

За даними The New York Times, деякі подробиці переговорів між Україною та Росією у перші місяці повномасштабної війни можуть свідчити про те, що Путін контролює мирні переговори "на мікрорівні". Зокрема, видання процитувало повідомлення, яке 10 квітня 2022 року учасник переговорів із боку України, голова парламентської фракції "Слуга народу" Давид Арахамія нібито надіслав іншим учасникам української переговорної групи через WhatsApp. Він розповідав про свою розмову з російським мільярдером Романом Абрамовичем, якого залучили до переговорів. "Колеги, я говорив із РА. Учора він півтори години розмовляв зі своїм начальником", – написав Арахамія. За його словами, Путін закликав перемовників сконцентруватися на головних питаннях і швидко їх вирішити, ідеться в публікації.

Ще двоє українських перемовників згадали, як під час однієї з відеоконференцій Володимир Мединський, який представляв на переговорах Росію, вимкнувся зі словами "начальник телефонує". У статті йдеться, що він мав на увазі Путіна.

Контекст:

Українська влада неодноразово заявляла, що налаштована на деокупацію всіх захоплених із 2014 року РФ українських територій, зокрема Криму.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ, у лютому – березні 2022 року, відбулося чотири очні раунди (останній – 29 березня в Туреччині). Окрім того, делегації зустрічалися у відеоформаті. Українська делегація у Стамбулі офіційно запропонувала підписати договір про гарантії безпеки. Інший член переговорної групи, посол України Олександр Чалий стверджував, що Україна фактично буде згодна на без'ядерний та позаблоковий статус, якщо підпишуть запропонований Києвом договір про міжнародні гарантії безпеки.

Проте згодом переговорний процес припинили, оскільки з російського боку немає конкретики, яку можна було б обговорювати, пояснювали в Офісі президента України 17 травня. Президент США Джо Байден 31 травня заявив, що переговори України з Росією "зайшли у глухий кут" не з вини Києва.

30 вересня 2022 року Зеленський сказав, що Україна хоче досягти домовленості з РФ, але з нинішнім президентом РФ Володимиром Путіним це неможливо. "Він не знає, що таке гідність і чесність. Тому ми готові до діалогу з Росією, але вже з іншим президентом", – сказав Зеленський. У жовтні він ввів у дію рішення РНБО, у якому офіційно констатували "неможливість проведення переговорів із Путіним".

Путін 12 вересня 2023 року стверджував, що першим кроком до діалогу може стати скасування указу Зеленського про заборону переговорів із ним. 23 грудня The New York Times написала, що Путін із вересня надсилає сигнали про готовність заморозити війну.

25 лютого 2024 року Зеленський відкинув імовірність переговорів про мир в Україні з Путіним. "А можна говорити із глухою людиною?" – наголосив президент України.