Це вони збанкрутiлi пани
У лиху i щасливу годину,
Це вони продавали, вони
I народ наш i нашу Вкраїну,
Їм була вона завжди чужа,
В боротьбi, в непокорi завзята.
Це вони iз халяви ножа
Витягали й з усмiшкою ката
Обiцяли всiм рiвнiсть, любов
Шляхтича й нiмчури недорiки...
I стiкала з ножа того кров
Не в стурмки й ручаї, а в сторiки
...I стоїть бiля ями катiв,
Де потрухло давно їхнє шмаття,
наче огненний стовп:
людський гнiв,
Зненавида, презирство й прокляття,
Гнiв оцей i того спопеля,
Хто ще нам попадеться, одначе...
I пiд дудку доларову скаче.