Ейфорія vs скорбота: дива не буде.
Ну що, друзі! Ось ми і переступили цю дату. Вибори вже стають історією. Уперше з таким результатом ненависті до чинної влади і таким рівнем надій на нового президента. Уперше вся Україна об'єдналася у прагненні почати новий етап свого розвитку. Закінчилися шоу з пробірками, аналізами, дебатами, стадіонами і тоннами бруду та ненависті на адресу одне одного.
Сьогодні розпочинаються звичайні будні країни. І всім нам у ній жити. Усім. Незалежно від того, хто за кого голосував. Хоча й настрої в суспільстві сьогодні різні. У багатьох є ейфорія. В інших – скорбота. Одні говорять про швидку катастрофу, інші – про диво. Але найогидніше, що багато хто з озлобленістю говорить про своїх політичних опонентів. Зупиніться, друзі! Це руйнує наше життя й нічого позитивного не дасть. Радше навпаки. Лише продовжить розколювати країну і зіштовхувати людей лобами.
Феноменальний рівень підтримки Зеленського – це лише кредит довіри, який може швидко розтанути. Ця підтримка свідчить тільки про те, що громадяни України чекають від нього і його нової команди дива. Причому швидкого і блискавичного бліцкригу за всіма напрямами. Смію вас запевнити, що дива не буде. Упевнений, що й катастрофи теж.
Я не знаю, яким президентом буде Володимир Зеленський і якими будуть його перші кроки та вчинки на посаді глави держави. Думаю, що він і сам поки точно цього не знає. Але часу на розгойдування в нього точно немає. Та й рівень опору буде колосальним. Треба просто починати працювати. Чи готовий Зеленський до цих викликів, стане дуже скоро зрозуміло. І першими маркерами будуть дії нового президента щодо розслідування всіх корупційних злочинів нинішнього режиму на чолі з Порошенком і його найближчого оточення.
Крім того, як швидко буде проведено ретельний фінансовий аудит всіх наших державних монополій, починаючи від "Нафтогазу" і закінчуючи "Укроборонпромом", "Укрзалізницею", "Укравтодором" або "Укренерго". І якщо впродовж найближчих місяців цих розслідувань не буде або вони не приведуть до конкретних результатів, і каста "свинарчуків – коболєвих" не опиниться на лаві підсудних, це може запустити зворотний відлік кредиту довіри.
Крім того, я хочу найближчим часом почути від Володимира Олександровича чіткий план модернізації Збройних сил, СБУ, Генеральної прокуратури і судової системи, Служби зовнішньої розвідки та МЗС. Зовнішня політика України сьогодні повністю себе вичерпала. Потрібні нові смисли й нові підходи. І звичайно, нові кадрові призначення.
Далі. Ситуація з урядом і парламентом. Звичайно, було б правильно розпустити нинішній склад Верховної Ради і провести влітку дострокові вибори, сформувати новий склад уряду й почати реально модернізувати країну. Але, по-перше, це малоймовірно. Із багатьох причин. А по-друге, мені б хотілося, щоб нинішній парламент усе ж ухвалив новий закон про вибори з відкритими партійними списками і без мажоритарки. Наскільки це реально, покаже час. Думаю, що зараз почнеться черговий "тушкопад по-українськи" та "озеленення" парламентської зали.
І насамкінець. Навколо Зеленського зараз сформовано кілька груп впливу. Кожна з них буде претендувати на певне становище й кадрові квоти. Наскільки новому президенту вдасться залишатися відносно самостійним в ухваленні рішень, продемонструють перші призначення. Але часу на розгойдування немає. Від любові до ненависті – один крок. Від колосальної надії до колосального розчарування іноді відділяють лічені місяці.
Як казав Михайло Жванецький, приходять у політику з прекрасним майбутнім, а йдуть із жахливим минулим. Хочеться побажати Володимирові Зеленському зламати цю усталену традицію. Сподіваюся, що в нього може вийти. Ну, а якщо події будуть розвиватися в іншому руслі, і корумпована система й далі функціонуватиме, я перший перейду в опозицію до нового глави держави. Це і є демократія.
Джерело: Дмитрий Спивак / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора