+2 Київ
Цими днями Україна згадує події 10-річної давнини. То були дні, коли перемогою народу України завершилася Революція гідності. Віктор Янукович, який пролив кров власного народу, 21 лютого 2014 року покинув Київ. Наступного дня у телеефірі вийшов відеозапис із його інтерв'ю, в якому він заявив, що не збирається подавати у відставку і не збирається підписувати рішення Верховної Ради. Але вже за кілька годин Верховна Рада ухвалила постанову, у якій заявила, що Янукович "у неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень" і не виконує своїх обов'язків, а також призначила дострокові президентські вибори на 25 травня 2014 року. А вже 23 лютого обов'язки президента України було покладено на нового голову Верховної Ради Олександра Турчинова.
Я чудово пам'ятаю події того часу. Пам'ятаю як безпосередній учасник Революції гідності, яку вважаю однією з найважливіших сторінок у новітній історії України. То був момент формування української політичної нації. Намети з прапором Азербайджану тоді стояли на Майдані Незалежності. Ми всі тоді пишалися причетністю до такої важливої події у житті країни, яка стала для сотень тисяч азербайджанців другою Батьківщиною.
Але є й те, що потрібно пам'ятати завжди, й особливо зараз. На тлі внутрішньополітичної кризи в Україні 23 лютого 2014 року російським спецпідрозділам надійшли перші накази щодо Криму й упродовж кількох днів відбувалося первинне приховане перекидання військ на півострів. А вже 27 лютого 2014 року розпочалися активні дії Росії щодо захоплення Криму – російські спецпризначенці захопили будівлі органів влади АР Крим, після чого у захопленій будівлі парламенту було проведено "сесію ВР", на якій було сформовано нелегітимний "уряд Криму" на чолі з лідером партії "Русское единство" Сергієм Аксьоновим.
Так, зараз і в майбутньому багато було і буде міркувань на тему того, чи можна було втримати Крим і чому цього в підсумку не сталося. Але важливо, на мою думку, звернути увагу на сьогоднішні загрози, які стоять перед Україною. Вони великі. По суті, як не крути, на кону стоїть питання існування України як незалежної держави. Цілком очевидно, що російська сторона посилюватиме тиск не лише по всій лінії фронту, а й в інформаційному просторі. Її метою є внесення розколу в українське суспільство, внутрішньополітична дестабілізація. Усе це зіграє на руку окупантам, які мріють про ліквідацію нашої державності й не приховують цього. Тому я звертаюся із закликом до всіх громадян України – будьте пильними! Не грайте на руку ворогу! Усі внутрішньополітичні розбіжності можна і потрібно вирішувати після закінчення війни. А зараз нам треба поєднати зусилля в ім'я збереження України!
Джерело: "ГОРДОН"
