+9 Київ
Ми живемо у трагічний час абсолютно несподіваних геополітичних трансформацій. Весь цивілізований світ із подивом спостерігає за тим, як США, яких вважали головною силою, що стоїть на варті демократії, із неймовірною швидкістю втрачають це реноме.
Не минає і дня, щоб через океан ми не почули нову заяву, яка шокує. Почалося все з передвиборчої спекуляції Дональда Трампа на російсько-українській війні. Трамп звинувачував Джо Байдена й усю адміністрацію експрезидента США в тому, що вони допустили початок війни. Хоча цілком очевидно, що ніхто не міг перешкодити реалізації планів російського диктатора, воєнного злочинця Володимира Путіна.
Так само ніхто не зумів перешкодити планам Росії розпочати війну проти Грузії в серпні 2008 року. Так, тоді роль президента цієї країни грав Дмитро Медведєв, але це було примітивне кремлівське шоу. Медведєв насправді був лише намісником, а вся повнота влади залишалася в руках Путіна.
І жодних санкцій за цей злочин Росія тоді не побачила. Ні з боку США, ні з боку ЄС. Упевнений, що саме тоді Путін переконався в можливості своїх планів щодо нападу на Україну. Першу частину цих планів реалізували 2014 року. Тоді сталися анексія Криму й розпалювання сепаратизму в Донецькій і Луганській областях України.
Чи завдали США тоді потужного удару санкціями по Росії? Ні, цього не сталося. Ті санкції, які тоді запровадили проти країни-окупанта, викликали там сміх. І ці боягузливі дії США тоді ще потужніше переконали Путіна в тому, що можна розпочинати повномасштабне вторгнення в Україну, не ризикуючи дістати серйозний спротив цьому з боку США і провідних країн Європи.
Усе це було до вступу Володимира Зеленського на посаду президента України. Відповідно, всі маніпулятивні спроби з боку президента США Дональда Трампа і його трубадура Ілона Маска звалювати все із хворої голови на здорову – це ознака боягузливості й лицемірства. Боягузливості перед путінською Росією. Лицемірства перед мільярдами людей у всьому світі. США почали тиснути не на країну-окупанта, а на країну – жертву окупації.
Практично щодня з вуст Трампа й Маска звучать безпідставні звинувачення на адресу України та її президента. Нічого схожого ця "солодка парочка" не озвучує на адресу того, хто розв'язав найстрашнішу війну в Європі за останні десятиліття. Трамп і Маск жодним словом не обмовилися про особисту провину Путіна в геноциді у Бучі, в убивствах величезної кількості українських мирних жителів і військовослужбовців. Вони постійно шукають "виправдання" цим злочинам Путіна. Вони виявляють відкриту неповагу до нашого горя, наших героїв, статусу президента незалежної держави, до самої України. Це просто аморально.
Так само аморально було б побачити, як США під час Другої світової війни стали на захист гітлерівської Німеччини, звинувачуючи сера Вінстона Черчилля в тому, що гітлерівська авіація бомбила Лондон. Ми вже бачимо, як такі приголомшливі й аморальні дії з боку нинішнього керівництва США призвели до зворотного ефекту. Навколо президента України Зеленського згуртувалося наше суспільство, а також майже всі політичні сили країни.
Ми бачимо, як із засудженням дій керівництва Сполучених Штатів виступають лідери провідних європейських країн. Зрештою, у самих США зростає невдоволення тим, на що перетворюють цю країну її нинішні керівники. Це правильна позиція. Яка може призвести до того, що Трамп і його команда, самі того не помічаючи, пройдуть точку неповернення. І тоді вони дістануть те, до нього так швидко біжать, – остаточну втрату поваги скрізь. Так, Трамп неодноразово проходив через процедуру фінансового банкрутства. Нині ж йому загрожує банкрутство політичне. Врятуватися від якого, дозволю собі іронію, він зможе в тій самій Росії, інтереси якої він зараз захищає чи не завзятіше, ніж американські.
Джерело: "ГОРДОН"
