+4 Київ
Уважно почитав проєкт конституції від Тихановської. Головне запитання: автори дійсно мають намір змінювати систему?
У підсумку проєкт стає порівнянним із чинними нормами конституції від Лукашенка. Сильна президентська влада, без політичного життя на рівні парламенту. Без місцевого самоврядування і децентралізації як основи.
Тепер по пунктах. Президент стоїть "вище" від інших інституцій. Зокрема, саме він подає в парламент кандидатуру прем'єра, саме він проводить перше призначення суддів (на п'ять років).
Запитання: а розвивати політичне життя ніхто не збирається? Тобто потрібен новий фюрер, але молодший і кращий на вигляд?
Адже якщо в конституції немає жодного слова про парламентську більшість як формалізовану групу, не буде розвитку політичних груп, не буде конкуренції програм. Якщо немає формальної коаліції (більшості) – не буде формалізованої опозиції і законодавчо закріплених її прав.
Тобто розрахунок на ту саму систему – є альфа-самець (самка), який (яка) вказує "стаду", що робити. Вибачте за грубість, але підхід саме такий.
І тут навіть не про партійні списки на виборах – якщо партії слабкі, можна було б розпочати з коаліції, коаліційної угоди тощо. Це вже пожвавить систему. Але ні – це страшно. Покерувати хочеться, а домовлятися, конкурувати ідеями – не надто.
Дисбаланси. Це окрема тема.
Повернемося до прем'єра. Двічі кандидатуру подає президент. Потім, якщо не було голосів – парламент. Хто в парламенті, якою кількістю? І зрештою, кому передусім буде підзвітним прем'єр?
Рада міністрів підзвітна парламенту (ст. 121) і є відповідальною. Але, з іншого боку, є норма подання кандидатури прем'єра президентом, який не підзвітний ВР. Де логіка?
От вам і міна сповільненої дії. Такі кризи вирішують або змінами до конституції, або зміцненням автократії. Давайте із трьох разів вгадаємо, який варіант імовірніший за умов загального дисбалансу сил на користь президента.
Окремо – ст. 115.1: президент "вирішує важливі питання внутрішньої політики та здійснює її спільно з радою міністрів". Із якого це "кіндратія" уряд займається "зовнішньою політикою"? Де розподіл повноважень? Ще одна міна сповільненої дії. Здрастуй, політична кризо, яка або веде до зміни конституції, або до диктатури.
Ідемо далі по мінному полю. Цього разу беремо відсутність бачення організації роботи парламенту. Простий приклад – параліч парламенту. Немає голосів за закони (таке трапляється). Таку кризу "лікують", якщо є норма про парламентську більшість і розпуск парламенту, якщо більшості немає протягом певного часу.
Або, якщо залишити "як є", посиленням ролі президента. Тобто знову здрастуй, авторитаризме, але з молодшим і кращим президентом. Який довше проживе (ідеться про просту тривалість життя).
Місцеве самоврядування. Набір загальних фраз без структури і розподілу повноважень/відповідальності. Простіше було відразу сказати: "Ми не знаємо, що це таке і як це роблять". Було б чесно.
Отже, основу системи, яка вирішує велику частину завдань місцевої порядку і є кадровим ситом для системи управління, не прописано зовсім.
Немає місцевого самоврядування – є система місцевого управління. Тобто вертикально орієнтована система, у якій на місця спускають "завдання" і трохи грошей. Це гірше, ніж є сьогодні за фактом спроб злити на місця частину завдань під час кризи. Тобто знову маємо спробу склепати авторитарну систему.
У зв'язку із цим повторю головне запитання: товариші дійсно хочуть змінювати систему чи їм просто хочеться покерувати з "царськими повноваженнями"?
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
