Хтось переконав Зеленського розділити із правоохоронцями відповідальність та ризики у справі Шеремета

Я, звісно, стежу за подіями у кримінальному провадженні щодо вбивства Шеремета. Намагаюся не сипати щодня коментарями, а збираю інформацію, даю собі час на обдумування та аналіз. Зараз напишу те, що вже визріло з моменту останнього брифінгу та судових засідань щодо обрання запобіжного заходу підозрюваним у вбивстві.

Це буде звернення до найближчого оточення президента. Йому особисто це не передадуть, бо доступ до тіла та його мізків щільно охороняється, але ті, чиї позиції залежать від президентства Зеленського, сподіваюся, цю пораду врахують. Бо такі необережні кроки підривають довіру до влади та до процесуальних рішень у справі.

Якщо президенту розкажуть ще раз про розкриття гучного злочину (відомство не має значення), то хай не президент іде на брифінг, а хай ідуть до нього в кабінет і доповідають, якщо для них важливо бути в кадрі із президентом. Бо за законом вони йому не повинні доповідати про розкриття злочинів. Президент у такій ситуації може лише побажати удачі та наснаги.

Тоді у глядачів залишається у свідомості, що за будь-який результат розслідування несуть відповідальність правоохоронці, як і встановлено законом. Але навіщось хтось переконав президента розділити відповідальність із правоохоронцями і разом публічно нести ризики за результати їхньої неоднозначної роботи. Більше того, ситуація межує із впливом на слідство та суд, бо дякувати слідству ще до обрання запобіжного заходу за "затримання ймовірних вбивць" зарано.

Такий стиль розслідування, коли все починається із вражаючого перфомансу та йде у кримінально процесуальне небуття, започаткував свого часу генпрокурор Луценко. Можливо, колись ці брифінги будуть називати на його честь "луценкобрифами".

Я би їх порівняла з героїном. Учаснику брифінгу спочатку дуже приємно, є навіть відчуття ейфорії, бо оці телекамери, мікрофони з лого телеканалів, уся країна завмирає перед телевізорами – це, безумовно, окрилює. Проте стратегічно – це шлях до руйнування довіри виборців та політичного іміджу, але як і зі справжнім героїном, зупинитися вже неможливо.

Що ж робити? Організовувати спільні брифінги після набрання вироком законної сили. Тут можна сміливо всім дякувати за роботу – і поліції, і прокуратурі, і суду, та не боятися потрапити в халепу.

Що робити, якщо дуже хочеться зробити брифінг до судового розгляду? Для початку зрозуміти різницю між жанром детективного кіно та інформуванням суспільства щодо розслідування резонансного вбивства.

Перечитати норми закону про презумпцію невинуватості та поводитися з особою, вина якої у вчиненні злочину не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, як із невинуватою.

Джерело: Анна Маляр / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора