-1 Київ
У нинішньому році Україна підтвердила свій статус "найбільш непрогнозованої" країни світу. Напрямок руху країни непередбачуваний і з великою ймовірністю – відсутній. Некерований хаос історії несе Україну незвіданими шляхами.
Із позитивних результатів можна назвати цивілізований перехід влади до наступного президента. Попри шалене протистояння політичних таборів, ми побачили демократичні дебати й демократичні вибори. Безвідносно персоналії президента, позиція виборців покласти всю відповідальність на одну політичну силу свідчить про здатність експериментувати й робити висновки бодай з недалекого минулого. У такого суспільства є майбутнє.
Та, на жаль, 2019 рік мав чимало й негативних тенденцій. Зокрема, поглибилася криза правоохоронної та судової систем. Необдуманими висловлюваннями та рішеннями нова влада знецінила й без того мізерну репутацію цих інститутів. Скажімо, участь президента у брифінгу у справі вбивства Шеремета або звільнення без вироку підозрюваних у розстрілі на Майдані забили цвях у прозоре слідство та правосуддя.
Окрім того, запропоновані реформи повторюють попередні п'ять хвиль косметичного реформування, які ні до чого не привели. Скорочення складу Верховного Суду із 200 до 100 суддів – це не реформа, це відбір лояльних. Зміна назви Генпрокуратури із ГПУ на Офіс генпрокурора, ліквідація військової прокуратури – це теж не глибинна реформа, а косметична.
На жаль, наслідком руйнації правоохоронної та судової систем є відсутність інвестицій в Україну та відтік громадян нашої держави. Бо ніхто не хоче жити у країні самосуду і вкладатися в бізнес, який завтра можуть незаконно забрати. На цьому тлі особиста гарантія президента убезпечити іноземних інвесторів від проблем із нашими правоохоронцями та судами на час його каденції остаточно знищує віру в те, що за п'ять років ситуація зміниться. Не сумніваюся, що президент щиро хоче провести реформи, разом з тим він завбачливо підстраховується на випадок невдалих реформ особистим зобов'язанням.
Джерело: "ГОРДОН"
