+10 Київ
Грабуй! Це майже законно!
Для багатьох новина про рішення Печерського районного суду Києва від 2 вересня, яким той задовольнив позов офшорних компаній братів Суркісів до державного "ПриватБанку" про обслуговування депозитів, конвертованих у капітал банку під час націоналізації, заборгованість за якими позивачі оцінюють у $350 млн (понад 9 млрд грн), стала шоковою. Мовляв, "як це суд міг ухвалити таке рішення? Вони ж усе накрали!"
Серед обурених виявився і міністр юстиції пан Малюська, хоча хто, як не він, має усвідомлювати важливість довіри до судової системи й зобов'язання виконувати її рішення. Зате його відомство підготувало законопроєкт, який надає можливість не здійснювати примусового виконання постанови про стягнення із "ПриватБанку" $350 млн на користь компаній Суркісів.
Тут загалом можна було б далі й не коментувати. Бо якщо цілий міністр юстиції готує такий законопроєкт, то чітко усвідомлює безперспективність апеляції або навіть касації на таке рішення суду. Програш гарантовано. І щоб обійти нудну процедуру проходження законопроєкту в Кабміні, його вже зареєстрував у парламенті депутат від монобільшості Юрій Камельчук.
Інакше кажучи, у міністра юстиції аргументів довести, що рішення першої інстанції ухвалено поза законом, – немає. Хоча Мінфін готує відповідний позов до апеляційної інстанції.
Але ця історія варта того, щоб розібрати її максимально докладно. Тому що залишати без уваги потурання законів, нехтування виконання рішень судів та звичку чиновників і народних депутатів інтерпретувати на власний емоційному розсуд рішення судів недопустимо.
Початком історії є депозит сім'ї Суркісів і поновлювана кредитна лінія, яку надавав "ПриватБанк" ФК "Динамо" для виплати заробітних плат футболістам та інших поточних виплат. Забезпеченням цієї лінії був оформлений в установленому порядку депозит одного із членів сім'ї Суркісів у сумі $19,4 млн. Утім, за рік після так званої націоналізації "ПриватБанку", протягом якого він і далі обслуговував ФК "Динамо" під тиском Національного банку України, таку співпрацю припинили, а судова тяганина перейшла у складну юридичну площину з доведення того, що Суркіси були й залишаються не акціонерами банку, а простими вкладниками, і не є "пов'язаними" особами з Коломойським та Боголюбовим.
Тут варто зробити короткий, але дуже важливйи відступ, щоб пояснити читачеві, хто такі "пов'язані" особи й чому це так важливо.
Відповідно до п. 14.1.159, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пов'язані особи – юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, зважаючи на низку критеріїв. І одним із таких численних критеріїв для юридичних або фізичних осіб є потреба володіння корпоративними правами іншої юридичної особи в розмірі 20% і більше або можливістю, наприклад, призначати більш ніж половину керівних органів підприємства. Є там низка й інших критеріїв, за якими визначають статус "пов'язаності особи".
Суркіси ж ніколи не були акціонерами "ПриватБанку", не мали стосунку до акціонерного капіталу, не виводили своїх капіталів із банку, у чому, власне, звинувачують Коломойського й Боголюбова. У них були звичайні депозити у "ПриватБанку", як і в мільйонів інших громадян України. Простими словами: вони і члени їхніх сімей мали вклади в цьому злощасному банку. Але окремих членів сім'ї держава визнала пов'язаними особами та вирішила списати кошти з їхніх рахунків на користь збанкрутілого банку. Чому? Тому що рішення ухвалювали в ручному режимі в Національному банку України, який тоді очолювала Гонтарева.
"Підставою" для надання статусу "пов'язані особи" став факт володіння братами Суркісами 25% акцій телеканала "1+1", власником якого є той же Коломойський. До чого тут тоді "ПриватБанк", запитаєте ви? А все дуже просто. Рішення про те, кому "дати", а в кого "забрати" – ухвалювало керівництво НБУ. А вплив на такі рішення прямо і побічно мав тоді чинний президент Петро Порошенко і мотив у нього був чіткий і зрозумілий. Це ті самі 25% телеканала "1+1", контракт на придбання яких він уклав із Суркісами ще 2015 року. Сума контракту $140 млн.
А тепер вершки!
Підписаний контракт Порошенко виконувати не став. Але після націоналізації "ПриватБанку" переговори про придбання акцій телеканала відновили. Однак тепер на дещо інших умовах: Петро Порошенко запропонував Суркісам розрахуватися їхніми ж грошима, націоналізованими у "ПриватБанку". Через націоналізацію сім'я Суркісів утратила понад $248,6 млн і €574 тис. у кіпрській філії банку як юридичні особи і ще 1,04 млрд грн в Україні – вже як фізособи.
Але навіть саме списання коштів із рахунків сім'ї Суркісів відбувалося за дуже дивними і незрозумілими правилами (якщо взагалі можна вважати, що такі були) – у деяких членів сім'ї гроші списали, а в інших – ні.
У колишньої дружини Григорія Суркіса Поліни Ковалик, шлюб із якою офіційно було розірвано понад 40 років тому, гроші списали, а у дружини Ігоря Суркіса – ні. У старшої дочки Ігоря Суркіса Марини списали, а в молодшої Яни – ні. Також списали гроші з депозитних рахунків дочки Григорія Суркіса Світлани. Ці депозити було відкрито на її неповнолітніх дітей, а гроші на ці рахунки вносив її покійний чоловік бізнесмен Стасом Стукальський, який загинув у ДТП 2014 року і не мав жодного стосунку до "ПриватБанку".
Фактично Петро Порошенко, перебуваючи у статусі президента країни, займався підприємницькою діяльністю, використовував службове становище і ще вдався до шантажу. Через це Ігор Суркіс і шість англійських компаній звернулися до Високого суду Лондона з позовом проти п'ятого президента України й ексголови Нацбанку Валерії Гонтаревої. У Мін'юст України вже надійшли відповідні документи з англійського суду, він передав їх для вручення Петрові Порошенку. Про це ще позаминулого тижня повідомила низка вітчизняних та іноземних ЗМІ.
Здавалося б, нинішня влада має припинити весь цей бедлам, коли у вкладників просто забирають кошти з депозитних рахунків через політичну доцільність. Але ні! Свавілля і правовий нігілізм мають відповідати своїм визначенням, а гасло "грабуй награбоване" – своїй суті. Верховний Суд України вчора зупинив виконання згаданої на початку матеріалу постанови Печерського районного суду Києва, що зобов'язувала повернути депозит Суркісам у повному обсязі. Інакше кажучи – влада намагається в будь-який спосіб затягнути час, щоб спробувати на рівні закону через парламент заборонити виплату всіх депозитів постраждалих вкладників у всіх банках. Так, так! Ця норма буде стосуватися не тільки Суркісів. Вона стосуватиметься всіх. Тому що в нас (перефразовуючи класичну фразу) друзям усе, а всім – закон!
Неодноразово в публічних дискусія я застерігав від популістських заяв політиків про бажання бездумної націоналізації. Останню (націоналізація "ПриватБанку") в нас узагалі було проведено за спецзаконом. Точніше, за рішенням Кабінету Міністрів України, ухваленим у неділю 18 грудня 2016 року. А вже в чорний понеділок рахунки юридичних осіб не працювали, НБУ в ручному режимі визначав пов'язаних осіб і списував живі гроші з їхніх рахунків начебто на користь держави. "Експропріація експропріаторів", – сказали б Маркс і Енгельс.
І практично відразу після цього через посередника Порошенко побажав виконання забутого контракту на придбання акцій телеканала "1+1".
Але історія була б незавершеною без однієї суттєвої деталі. Усі перераховані вище так звані списання коштів із рахунків членів сімей Суркісів – це фікція. Гроші є, їх банк просто не віддає. Гроші є і були. Їх не списали. Донині ці кошти числяться за кіпрською філією "ПриватБанку", і їх вказано в щорічному звіті "ПриватБанку" за 2019 рік.
Чому ці кошти не могли списати? Тому що, крім постійного українського шахрайства із законами з метою задоволення приватних інтересів чиновників, є ще й міжнародне право. Воно, принаймні поки, має більшу силу, ніж українське, а саме:
- станом на день націоналізації "ПриватБанку" у грудні 2016 року діяла заборона Центробанку Республіки Кіпр на будь-які операції із грошовими активами, крім обслуговування депозитів;
- окружний суд Нікосії видав безстрокову заборону, що діє по всьому світу, на списання або в інший спосіб припинення дії таких депозитів;
- Республіка Кіпр узагалі не визнає в себе застосування процедури примусового списання коштів із рахунків у капітал банку згідно з українським законодавством.
Тому ті, хто ці кошти начебто списав, вчинили протизаконні дії, їх мають кримінально покарати як в Україні, так і на Кіпрі.
Ось така, друзі, у нас велика політична гра навколо наших із вами депозитів. Не думайте, що це стосується тільки Суркісів. Із такими законами, які регулюють банківську систему України, ми всі ризикуємо потрапити під експропріацію під гаслом Порошенка й Гонтаревої про "порятунок банківської системи країни".
Джерело: "Цензор.НЕТ"
