+1 Київ
Не закон про народовладдя, а закон в інтересах влади!
Ухваливши закон про референдум, "слуги народу" відзвітували про велику перемогу. Передвиборчу обіцянку виконано! Але як? Давайте розбиратися.
"Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менше як 3 млн громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100 тис. підписів у кожній області" (ст. 72 Конституції України).
А щойно проголосований закон вимагає зібрати таку саму кількість підписів у двох третинах адміністративно-територіальних одиниць, до яких, згідно зі ст. 133 Основного закону, окрім областей, віднесено Автономну Республіку Крим, місто Київ і Севастополь. 100% невідповідність Конституції України.
Законом для збору підписів надають 60 днів. 3 млн голосів неможливо зібрати опозиції за такий короткий строк. Це може тільки влада, використовуючи весь адміністративний ресурс. І саме тоді, коли рішенням народу захоче прикритися.
Виборець за новим законом реалізує своє право голосу шляхом подання бюлетеня на паперовому носії або шляхом електронного голосування. Проте яким чином дільнична комісія перевірятиме особу виборця, як при цьому буде забезпечено таємність голосування – ні слова.
Сьогодні українська держава не здатна гарантувати і захистити від спотворення чи навіть фальсифікації голос виборця, який захоче скористатися електронним голосуванням.
Електронне голосування буде здійснюватися за допомогою інформаційно-аналітичної системи. Порядок функціонування та її створення – за Центральною виборчою комісією. Незайвим буде нагадати, що відповідно до ст. 92 Конституції, "виключно законами України визначаються організація і порядок проведення виборів і референдумів", а не підзаконними актами ЦВК.
На жаль, депутати не скористалися порадами Венеційської комісії, яка рекомендувала виключити норму про електронне голосування із цього закону.
Тут виписано чимало підстав зупинення процесу всеукраїнського референдуму. Це можна зробити шляхом введення воєнного чи надзвичайного стану у країні або в окремих її регіонах, відкриттям Конституційним Судом конституційного провадження за конституційним зверненням президента або 45 народних депутатів щодо відповідності Конституції питання або тексту законопроєкту, що пропонують винести на референдум.
Центральній виборчій комісії надається право зупиняти процедуру реєстрації референдуму на підставі його неконституційності. Таким чином ЦВК переймає на себе повноваження КСУ, що є юридичним безглуздям. А якщо врахувати, що ця комісія в повній залежності від влади, то провести референдум щодо питань, у яких не зацікавлена влада, буде вкрай проблематично.
Процес референдуму може бути зупинений на будь-якому етапі його проведення. І водночас у законі відсутні відповідні правила про відновлення процесу референдуму. Це все створює ризики необмеженого використання адміністративного ресурсу.
За світовим досвідом, прихильники та опоненти питань, винесених на референдум, повинні бути в рівних умовах. Це забезпечується строго на пропорційній основі під час формування комісій для чесності та прозорості проведення голосування. Цього принципу не враховано. Закон про референдум встановив перевагу тим партіям, які представлені в парламенті. Саме з їхніх представників і будуть утворені дільничні та окружні комісії.
Представники непарламентських партій можуть туди частково потрапити лише за допомогою лотереї. Тобто балансу сил "за" і "проти" референдуму не буде апріорі.
І найголовніше. Згаданим законом проігноровано два рішення Конституційного Суду, відповідно до яких народ, як джерело і носій влади, має право на ухвалення нової Конституції.
Українці отримали не закон про народовладдя, а закон про референдум виключно в інтересах влади.
Джерело: Віталій Журавський / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
