0 Київ
Мова про це зайшла після запитання, як до захисників ставилися росіяни, які їх охороняли.
"Я з ними не спілкувався. Та вони нас боялися. Серйозно. Ну, по-перше, таке скупчення азовців в одному місці. Незрозуміло, що вони вчудять. Мої переживання були інші. Мої переживання були такі, що, можливо, знайдуться хлопці, які не до кінця усвідомлять, що вони військовополонені", – відповів Паламар.
Азовець розповів, що перед тим, як опинитися в московському СІЗО "Лефортово", він у таборі в Оленівці Донецької області збирав українців, щоб їм "дещо донести".
"Виліз на одне ліжко, там багато людей, розказуєш, що аж голос собі зірвав, тому що потрібно було донести важливі речі. Сама важлива річ, про яку я тоді говорив, – завжди пам'ятаємо, що ми військовополонені. І на цьому тримаємося. Тільки завдяки цьому, наприклад, хлопці з УПА, "лісові брати" з Балтії – тільки завдяки цьому вони вижили. Вижили, тому що вони не велися на цю всю систему кримінальну, побудовану КДБ-ФСБ. Тобто нам важливо, що ми – військовополонені, і поводимо себе відповідно", – розповів Паламар.
Він погодився з реплікою Гордона, що йдеться саме про гідність.
"Із гідністю, і щоб не було переходу з одного статусу в інший. Такого, знаєте, "заключенного-осужденного", – зазначив Паламар.
