0 Київ
Це не пандемія, а сіндемія! (Не відкритий перелом, а закритий). Усе-таки The Lancet, а не жовта преса.
Про що йдеться? Про те, що ми маємо справу з мультифакторним медико-соціально-економічним процесом, а не просто епідемічним підйомом моноінфекції. Ви скажете: "Та ніхто й не сперечається!"
А ось не погоджуся. Здавалося б, улітку всім стало зрозуміло, локдауни розтягують, але не зупиняють епідемічного процесу, але водночас є згубними для економіки країн і психіки громадян. "Більше жодних локдаунів", – запевнили лідери багатьох країн. І тільки-но в листопаді кількість летальних випадків зросла зі щоденних 5300 до 8000 завдяки Європі, як почалася ланцюгова реакція введення нових локдаунів.
ЗМІ та "офіційні особи" (для простоти назвемо так і медичних функціонерів, і керівництво країн та альянсів, і тих, хто реально роздає світу вказівки) змагаються в тому, хто більше залякає населення. Постійно тривають вкидання схожої інформації. Погодьтеся, якщо ви 1000 разів почули про випадки повторного інфікування (хоча немає досліджень, які доводять це), ви починаєте в це вірити.
Якщо вам постійно твердять про те, що імунітет нестійкий (хоча це суперечить 60-річному науковому досвіду вивчення коронавірусів і протягом 10 місяців пандемії неможливо довести це) і людство у величезній небезпеці, незважаючи на те, що 5–10% (а в деяких локаціях 20–40%) уже перенесли інфікування, летальність становить приблизно 0,2%, а кількість летальних випадків зіставна зі СНІД чи туберкульозом, ви в підсумку погоджуєтеся із цим. Тепер ми знайшли ще одного ворога людства – норок (пригадуєте "гусячу ...ню"?).
Навіщо це все?
ЗМІ (зокрема різноманітні інтернет-ресурси) борються в умовах жорстокої конкуренції за кожен перегляд і за кожного підписника, тому що саме вони забезпечують їхнє існування.
"Офіційні особи" мають кілька цілей: банальне заробляння грошей через фінансування протиепідемічних заходів, відпрацювання методик управління населенням в умовах постіндустріального (зараз частіше говорять "цифрового") суспільства, спроба впливу на демографічні процеси.
Такий підхід, до речі, пояснює феномен Сінгапуру, де тільки 28 смертей. Високий рівень життя, потужна система охорони здоров'я, збалансована демографічна піраміда, гарний індекс здоров'я населення, адекватний адресний захист груп ризику і водночас швидкі гранично жорсткі заходи щодо іноземних робітників (дорміторії-гуртожитки миттєво повністю закривають за наявності хворого або контакту).
Як поводитися в умовах зомбування значної кількості населення адміністративно – інформаційно – нав'язаним страхом "катастрофи"?
Намагатися обмежувати потоки вхідної інформації, не брати її на віру, сортувати й аналізувати. Простими словами, якщо перед вами вибір – послухати новини або погуляти в парку з дітьми – оберіть друге. Надіньте маски в під'їзді або транспорті, але не забудьте зняти їх на вулиці, не робіть безглуздих дій.
Чи треба боятися COVID-19? Треба. Це новий різновид "стародавнього" вірусу, і значна частина населення сприйнятлива. 90% хворіють безсимптомно або з мінімальними виявами. Ризик померти – два на 1000. Тобто 998 із 1000 інфікованих не помирають, водночас 900 просто не помітять інфікування. А ось цих нещасних двох кандидатів на летальний результат треба виявити заздалегідь і берегти, як у Сінгапурі. А не підживлювати своїми ірраціональними страхами глобальний маятник. Будьте здоровими!
Джерело: Андрій Волянський / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
