+5 Київ
Заява Філарета про бажання відновити й очолити УПЦ КП не нова. Зараз вона стала надбанням громадськості, а раніше такі розмови вели у вузьких колах. Я, зокрема, про це знав із моменту видавання томосу. Виявилося, Філарет як людина, яка найдовше в історії очолювала Київську церковну кафедру, просто так не може передати владу. Він за неї вхопився сильно й надовго, імовірно, до кінця своїх днів. Однією з головних умов надання автокефалії й об'єднавчого собору було те, що нову церкву очолить нове обличчя. Стосовно цього проводили тривалі переговори. У підсумку Адміністрації Президента й особисто Порошенку вдалося переконати Філарета піти на певний компроміс. Він навіть написав лист до Варфоломія, де обіцяв не претендувати на керівні позиції.
Але Філарет вирішив діяти по-іншому. Автокефалію Україні дали у статусі метрополії, що трохи нижче, ніж патріархат. І зараз Філарет пропонує в односторонньому порядку (оскільки церква вже незалежна й самостійна) провести собор, змінити статут і проголосити патріархат. Логіка Філарета така: патріархатом керувати може тільки патріарх, а нікого, крім нього, у такому чині немає, отже, він має стати керівником церкви. Це реванш Філарета щодо повернення повноти своєї влади. Здійснити нормальний транзит церковної влади він не бажає.
Такі ідеї небезпечні, тому що становлять загрозу самому існуванню ПЦУ. Отже, буде порушено статут церкви й головне – томос. Порушення може призвести до його відкликання. Історія знає такі прецеденти. Навіть більше, патріарший статус церкви зараз небажаний, тому що в нас не завершено процесу визнання. Є, наприклад, кіпрська та грецька церкви, що відкрито нам симпатизують. Вони поки що не дали позитивної відповіді стосовно визнання. Вони наразі у статусі архієпископій. Якщо ми станемо патріархатом, то потіснимо їхні позиції в диптиху, що викличе їхнє невдоволення. І питання визнання ПЦУ тоді зависне на довгі роки.
Джерело: "ГОРДОН"
