Відставка Суркова нічого не змінить у війні Росії проти України

Відставка Суркова нічого не змінить у війні Росії проти України.

Роль Суркова сильно переоцінено, з огляду на факти, його вплив помічника президента РФ із питань соціально-економічного співробітництва з державами СНД, Абхазією та Південною Осетією було обмежено доволі вузькою сферою компетенції – він займався комунікаційним полем агресії та інформаційною війною.

Війна проти України – це результат політики Путіна, війною керували Генштаб ЗС РФ і ФСБ, а Сурков був не "сірим кардиналом", а всього лише виконавцем певних інформаційних завдань. Про Суркова занадто багато говорять у РФ, насамперед ображений і невизнаний "наполеон" Гіркін, але це просто від обмеженого кругозору.

Щоб зрозуміти, що відставка Суркова ніяк не впливає на стратегічні цілі Путіна, треба чітко сформулювати – яка мета Росії в Україні?

1. Змусити Україну припинити вогонь і визнати тим самим окупацію де-факто. Це сценарій Придністров'я і Карабаху – коли миротворців не вводять, і окупована країна сама визнає неможливість опору агресору. Донбас і Крим фактично приєднано до РФ, і процес їх інтеграції у РФ триває безупинно.

2. Пацифістська політика Володимира Зеленського відповідає довгостроковій стратегії Путіна, оскільки послаблює опір російській агресії та підтверджує позицію Кремля про нездатність України контролювати всю свою територію. Україна відмовляється від боротьби за окуповані території і тим самим допомагає Путіну закріпитися на них назавжди. Росія намагається впливати на Зеленського через прямі контакти з його оточенням, насамперед із помічником президента Андрієм Єрмаком. І очевидно, що з огляду на різні причини, комунікатором для контактів із Єрмаком Путін вирішив призначити нового виконавця, без шлейфу публічних скандалів – Дмитра Козака. Сурков ж нікуди не йде – просто його посада буде називатися по-іншому.

Висновок:

1. РФ закріплюється на захопленій землі, щоб максимально ускладнити повернення Криму і Донбасу до складу України. Для цього курсу Сурков не є скількись значимим елементом, оскільки ситуація стабілізувалася, зараз потрібні не імпровізації.

2. Від спроби захоплення України Путін відмовився тимчасово – і тільки внаслідок опору Української держави, української армії та суспільства.

3. Путін намагається вдавати, що гратиме із Зеленським за новими правилами, із чистого аркуша. Це суто інформаційний і піарівський хід.

4. Росія розгорнула свої адміністрації на окупованій землі, і Україна та ОБСЄ покірно спостерігають за цим процесом, а протести слабшають із кожним днем. У цих умовах заміна помічників президента РФ – це не зміна курсу, це просто перестанова комунікаційного обладнання.

5. В Україні Зеленський керує країною та війною в режимі ручного управління, системної державної політики немає. А от Путін веде війну, спираючись на інституції, а гвинтики в цій системі принципово не впливають на стратегію.

6. Війна проти України триває, і ворог діятиме все активніше, але інструменти війни у Кремлі постійно змінюють і доповнюють.

Джерело: Юрий Бутусов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора