-1 Київ
"За вечерею, звісно, телевізор увімкнений, і якраз розповідають про Чернігів. Це 7 березня. Якраз коли Чернігів намагалися оточити. Показують, що багато людей хочуть виїхати. І я відразу ж кажу собі, що завтра вранці поїдемо в Чернігів. Я ухвалюю таке рішення, не кажу сім'ї. Заступнику кажу: "Уранці о 8.00 виїзд". Уранці прокидаємося, сідаємо в машини – і їдемо до Чернігова, не знаючи ситуації. Я звертаю увагу, що траса Київ – Чернігів порожня. Якось незрозуміло. Це вже було 8 березня", – сказав волонтер.
Запорожець зазначив, що тоді вони їхали двома неброньованими джипами, куди могли взяти 15 осіб, їм допомагала волонтерка із Чернігова.
"Вона каже: "Я перебуваю в чернігівському чаті біженців. Там дуже багато жінок і дітей. Виїжджай сміливо". І за пів години буквально вона каже: "Біля драмтеатру є школа. Там чекає 15 людей, п'ять сімей, жінок і дітей". Дуже швидко це організували. У підсумку на в'їзді в Чернігів ми бачимо бій. Цього дня орки вперше вийшли на чернігівську трасу... [Село] Киїнку [під Черніговом] тоді посилено бомбардували. І нам довелося об'їжджати", – згадав він.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
За словами волонтера, дорогу їм показали.
“Військові кажуть: "Куди ви їдете?" Я кажу: "У Чернігів". – "Ви дурні? Там бій триває". А я кажу: "Там жінки та діти на нас чекають. Розумієш?" – "Я тобі нічого не обіцяю. Це небезпечно. Спробуй через Киїнку заїхати, через Куликівку полями". І нам дивом пощастило. Тоді 8-го числа ми реально побачили перший бій. Ми побачили підбиту техніку нашу, ми побачили поранених хлопців і дівчат. Вони казали: "Якщо заїдете в місто, не виїдете. У вас буквально пів години – година", – пояснив Запорожець.
Він зазначив, що у Чернігові була паніка.
"Під'їжджаємо до драмтеатру. У мене був телефон однієї із жінок, яких ми мали забрати. Вони кажуть: "Ви приїхали? Ми не вірили". І добре, що вони були вже зібрані. Ми швидко завантажилися. І на виїзді нас не випускає чернігівська тероборона: "Ми вас не випустимо. Там триває бій". Я пояснюю: "Друже, ми щойно звідти. Я знаю, як виїхати з Чернігова полем. У мене жінки й діти. Я їх не можу назад зараз". У підсумку вдалося його переконати. І ми полями виїхали з Чернігова", – розповів Запорожець.
Бізнесмен і волонтер Запорожець: Нам не дозволяли транспортувати Настю, яка постраждала в Чаплиному, говорили: "Славо, вона однаково помре". Я сказав: "Уявіть, що це ваша донька. Дайте їй шанс". У підсумку ми її врятували. Читайте повну версію інтерв'ю
