+5 Київ
Результати деконструкції російського дискурсу і його аксіоматики.
Ось російські політичні, а більше економічні, еліти пішли заново куштувати на смак хер Кремля.
Лейтмотив дегустації зрозумілий і простий, як окремий випадок закону Ома для ділянки ланцюга. За поточної напруги опір може бути будь-яким, але якщо сила корупційного потоку пропорційно напрузі зростає, то система в рівновазі.
З огляду на це, система в балансі й можна навіть жити, тому що пофіг на опір, нові потоки створюють нову реальність.
Загалом росіянські еліти вже приймають і вбирають у себе концепцію "не можемо перемогти" (що б влаштовувало нас, якби ми перенеслися в січень 2022 року), але не хочуть розлучатися з концепцією "не можемо програти".
Утім, окремо вони цих тез не озвучують. І навіть так, як я вказав, вони цих тез не озвучують. Вони озвучують і постулюють те, що відбувається, як "Росія не може в цій війні перемогти, але Росія не може дозволити собі в цій війні й програти".
Іноді слово "Росія" замінюється словом "ми", тому що на Росію всім цим людям, до речі, по...бати. А слово "дозволити" нічим не замінюється. Ідея в тому, що коли вже почали, то треба якось закінчити, бо всі мінуси вже отримали.
Тобто насправді трактувати цю фразу треба як "Росія, навіть із нашою допомогою й діяльною участю, не може перемогти в цій війні, але ми не можемо дозволити собі в цій війні програти". Тому що зараз погано, а потім узагалі "пес Патрон", вибачте, "пес П...здець". І репарації.
З таким формулюванням я схильний погодитися. Не в тому сенсі, що я згоден із концептом фрази, а в тому сенсі, що я вважаю формулювання коректним. За винятком слова "собі". Тому що я не дуже розумію, а навіщо й задля чого всі ці еліти себе з Росією асоціюють.
Для точної інтерпретації тонкощів формулювань пропоную звернутися до аксіоматика російської державності, голови Держдуми Росії В'ячеслава Володіна, який видав на-гора просту фразу: "Є Путін – є Росія, немає Путіна – немає Росії".
Ось коли всі ці еліти й навіть прості російські гегемони себе з Росією асоціюють, вони ж усупереч державній політиці йдуть. Адже, згідно з апологетами російської державності, усю вищевикладену концепцію потрібно трактувати як "Росія (тобто Путін), навіть із нашою допомогою й діяльною участю, не може перемогти в цій війні, але ми не можемо дозволити собі (а не Путіну, тобто Росії) у цій війні програти".
Заборонено вам, п...дарам, від імені Росії говорити, держполітика така. Багато хто говорив – Стрєлков там, Пригожин, усі нахер пішли. Дуже цікаво за вашою еволюцією тепер спостерігати.
Бо що?
Бо навпаки виходить, за вашою ж логікою. Ви якщо не хочете в цій війні програти (а перемогти, як вам уже зрозуміло, ви не можете), то програти у війні має Росія. Тобто Путін. Утім, він і є Росією. І різниці немає.
Зараз у другому ешелоні російських еліт формуються колони як на вихід, так і на вхід, із бажанням покерувати активами віджатих західних компаній. Усі інтерпретують це як високий рівень стабільності режиму.
Схильний погодитися. Режим вирощує нове покоління ефективних лояльних людожерів. Нам тут як татарам – усе по...бати, що й...баних відтягувати, що ней...баних підтягувати, або хз як там воно точно звучить. Загалом усіх розвалимо свого часу, таких чи таких.
Це російським елітам варто подумати, проти кого вирощують молодих і ранніх. І навіщо. Ви там будь-які висновки можете робити. Але висновок насправді простий. Той, хто раніше зіскочить, у того, виходить, і шанси вищі хоча б не програти.
Охочих скакати, утім, небагато, навіть кухар обісрався на півдорозі. Ілюзій у мене немає. Отже, з радістю подивлюся, як вас зжеруть. Розкажете потім, як ви "не можете дозволити собі програти в цій війні".
У 2014 році сєпари полюбляли повторювати фразу: "Хто останній вийде зі складу України, того всі й борги". За майже 10 років я із задоволенням бачу, як російські еліти підгрібають до такого самого дискурсу стосовно Росії. Не те що нам буде легше, ми платимо страшну ціну. Просто я люблю бачити, як воно там горить.
А все починалося з того, що невідомі патріоти тиснули на вихід західних компаній із РФ на вигідних Україні умовах.
Джерело: Anton Shvets / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
