+7 Київ
Українська делегація ось уже майже протягом чотирьох із половиною років успішно працює в ПАРЄ й не менш успішно протистоїть російським сценаріям із повернення делегації РФ у сесійну залу. Але в Україні постійно лунають слова незадоволених, що ми щось робимо не так. Панове, якби ми слухали всіх наших обережних експертів і діяли лінійно, як вони хочуть, а не дотримувалися своїх планів, то РФ давно б уже повернулася в ПАРЄ. Але, як бачите, ми працюємо, а РФ не в асамблеї.
Зрозумійте, що в делегації перед кожним, хто готовий працювати на перемогу, ставлять завдання, і він має його досягти. Це може бути проведення переговорів із якоюсь із делегацій, це може бути вкидання певної інформації нашим опонентам, це внесення правки або участь у дебатах, це публічні або приховані дії. Це і протидія нашим ворогам на дипломатичному та інформаційному фронті, а також багато іншого, про що публічно ми не говоримо, але зате демонструємо позитивний результат.
Результат є, але комусь він не подобається. І він не подобається не тільки нашим опонентам. Деяким нашим громадянам не подобається те, як ми здобуваємо наші перемоги. У їхньому уявленні ми маємо бути еталонами дипломатичності і вести бій у білих рукавичках. Це наївна омана. Тут прямолінійність і передбачуваність швидко карається поразкою. Навіть більше, якби діяли так, як цього хочуть деякі наші громадяни, які перебувають у полоні помилок, то спростили б завдання наших опонентів.
Ми робимо свою роботу. І ми не повинні детально звітувати про ті чи інші наші дії, щоб не підказувати ходи нашим противникам. Ми зобов'язані дати результат. Ми його даємо. Мене відверто смішать ті, хто істерить: "Ой, як на це подивляться у РФ?" Плювати на це! Ми одержуємо потрібний нам результат незалежно від того, що це – правка, яка обнуляє репорт опонентів, чи протидія російським журналістам, які заважають працювати. Озиратися на реакцію Росії у протистоянні з РФ – це не ввічливість чи обережність, а в цьому випадку, швидше, ознака застарілої містечковості. Так, плювати нам на це.
"Ой, який для росіян матиме вигляд ця картинка? Що вони про нас подумають?". Вас інше має непокоїти. Тим більше, що росіяни вірять у розіпнутих хлопчиків у трусиках у Слов'янську і злобних бандерівців, а не в те, що ми просто не хочемо жити під російським ярмом. Забудьте тезу "Який вигляд це має для росіян?". Думайте про те, який вигляд це має для нас і наших європейських партнерів. Запам'ятайте, що дістати фан, поламати чужий сценарій і переграти своїх опонентів – це ок. Історію пишуть переможці.
Ви найчастіше бачите лише одну площину великої гри. Публічну. І судите про неї з огляду на свої уявлення. Хоча це ваше право. Як і наше право діяти з огляду на наші знання і завдання для досягнення результату. Але нагадую, що "кожен уважає себе стратегом, бачачи бій зі сторони". А ми перебуваємо всередині. Бачимо і знаємо більше. І вкрай рідко розголошуємо свої плани, тактику і стратегію. Піар – штука потужна. Але не в нашому випадку. Є така приказка: гроші люблять тишу. Повірте, що й перемоги на дипломатичному фронті так само кують найчастіше в інформаційній тиші. Тому приймайте результати і дозвольте промовчати про те, як їх одержано. Адже нам ще продовжувати цю війну.
Тому невдоволені голоси тих чи інших людей лунатимуть, і я спокійно на це реагую. Мене більше влаштовує те, що ми змогли реалізувати свої завдання, хоча ця сесія була важкою. А те, що ви обговорюєте процеси, так це ж зрозуміло. Адже є що обговорювати.
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
