+5 Київ
Українська економіка сповнена сюрпризів. І поки не станеш міністром – цього не зрозумієш. А як зрозумієш – починаєш тішити сюрпризами всіх навколо. Почнеш розповідати й ділитися...
Вам можуть говорити, що тепер банківська система слабкіша, ніж 2014 року.
Щоправда, незрозуміло, чому тоді 2014 року (і 2008 року) летіла шкереберть гривня, банки лускали, а вкладники бігли наввипередки одне з одним забирати депозити. А 2020 року гривня залишається стабільною на тлі глибокої світової рецесії, депозити зростають, а банки повністю капіталізовано. І може, ця різниця і є результатом реформи? І може, те, що вимкнули пилососи з виведення капіталу з країни, якими були олігархічні банки, сприяє трохи стабільності гривні?
І так, ситуація в банківській сфері тільки для окремих персонажів наразі гірша, ніж 2014 року. У яких 2014 року був банк і навіть два банки, проблемні активи в яких становили майже 100%. І це давало їм змогу завдяки депозитам населення фінансувати свій бізнес. А ось 2020 року ці банки виведено з ринку. Із тієї точки зору – так, гірша ситуація в банківській системі.
І як цікаво, усі міжнародні партнери, кредитори, інвестори наводять як приклад реформу банківського сектору й кажуть, що це головна реалізована структурна реформа в Україні. А от люди, які працювали на олігархів десятиліттями, чомусь цю реформу не люблять. Як же так....
Вам можуть говорити, що українська промисловість не росте, як на дріжджах, тому що в системі ProZorro немає переваг для українського виробника. І варто тільки її трохи підправити...
Щоправда, незрозуміло, як її потрібно підправити, щоб допомогти українському виробникові, адже на сьогодні 99% тендерів у ProZorro виграють українські виробники. Невже цей 1% усе вирішує? Чи, може, йдеться про конкретного виробника, який ніяк не може виграти чесного тендера? І можливо, природно, що на чесних тендерах, коли єдиний критерій – це ціна, перемагають саме українські виробники. Адже вони в більшості випадків тупо дешевші за імпортні аналоги.
Тоді навіщо ж міняти систему ProZorro, якщо вона й так підтримує українського виробника? А може, уся справа в тому, що хтось хоче, щоб система підтримувала не найдешевшого виробника, а виробника з довідкою про те, що він "патріот"? І маючи цю довідку, можна продавати державі продукцію за набагато вищою ціною? І назвуть це підтримкою вітчизняного виробника. Хоча за фактом це буде підтримкою вітчизняного "рішали".
Вам можуть говорити, що українській економіці не вистачає тільки дешевих кредитів і варто залити економіку грошима, як ми побачимо тут Сінгапур...
Щоправда, забувають уточнити, що бувало в тому випадку, коли українську економіку заливали свіжонадрукованими грошима. А по-іншому, як не друкарським верстатом, не можна домогтися кредитів під 2% у країні, яка сама бере кредити під 10%. Так не буває. І спочатку треба зробити так, щоб у країні була тривало стабільно низька інфляція і сама країна почала брати в борг дешево, а потім говорити про дешеві кредити всередині країни. Так, це шлях складний. На цьому шляху треба знижувати ризики країни. Проводити деолігархізацію. Встановлювати верховенство права. І тоді українські банки зможуть брати гроші під 2% і давати кредити під 3%. А поки країна бере під 10%, банки навряд чи зможуть узяти дешевше. В інвесторів. А отже, не можуть дешевше і кредитувати. Якщо, звісно, щедра держава не профінансує цього банкету. Але так уже було. Держава може друкувати гроші і дати їх банкам. Ті видадуть їх олігархам. А олігархи все виведуть в офшори. А заплатять за все це щастя українські платники податків.
І так, коли таке вам каже бабуся на лавці, передивившись телеканалів Медведчука, то це одне. Із цим можна змиритися. Але дуже сумно, коли таке говорить міністр економіки...
І сумно, коли говорить міністр економіки, а ти розумієш, що це всього лише сеанс черевомовлення у виконанні одного з олігархів. Який має дуже позитивний досвід кидання всіх навколо. І зовнішніх, і внутрішніх інвесторів. І який дуже не любить НБУ. І, з огляду на все, дуже не любить чесні тендери. Але що поробиш, не люблять прозорість люди з досвідом бізнесу з 90-х. Не їхнє це...
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
