0 Київ
Війна, незалежно від її підсумків, є великою трагедією. Вона забирає життя військовослужбовців і мирного населення. В Україні не гірше, ніж в Азербайджані, знають це. Як знають у наших країнах і те, що часом неминучою війну робить поведінка противника.
За кілька днів, 27 вересня, виповнюється рік від моменту початку війни, про яку ще довго говоритимуть у всьому світі. Я ж нагадаю, що в липні 2020 року Вірменія здійснила воєнну провокацію уздовж державного кордону з Азербайджаном. Унаслідок артилерійського обстрілу в напрямку Товузького району Азербайджану загинуло 13 військовослужбовців і цивільна особа. Після цього в серпні вірменська диверсійна група, перейшовши колишню лінію зіткнення, зробила спробу вчинення терористичних актів проти азербайджанських військовослужбовців і цивільних осіб, проте її успішно припинили.
У своєму виступі в межах 75-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН торік 24 вересня президент Азербайджану Ільхам Алієв попередив, що "ворожі азербайджанофобські заяви і провокації керівництва Вірменії свідчать про підготовку Вірменії до нової військової агресії проти Азербайджану".
За три дні після цього, 27 вересня, Вірменія перейшла в широкомасштабний наступ проти військових позицій і цивільних осіб Азербайджану. У відповідь на це Азербайджан, скориставшись правом на самооборону, закріпленим у ст. 51 Статуту ООН, розпочав на своїй території контрнаступальну операцію проти Вірменії.
Протягом 44 днів збройні сили Вірменії інтенсивно обстрілювали наші райони та міста, розташовані на прифронтових територіях, – Агдам, Агджабеді, Бейляган, Дашкесан, Фізулі, Геранбой, Тертер, а також Гянджу, Барду, Мінгечаур, Габалу, Сіязань, Хизи та інші міста, розташовані далеко від фронтової зони. Одну з ракет знешкодили війська протиповітряної оборони Азербайджану над Хизи, розташованим поблизу Баку. А це свідчить про те, що столиця також була мішенню ракетних атак Вірменії.
Вірменія використовувала балістичні ракети "Скад" та "Іскандер-М", а також заборонені снаряди з білим фосфором і касетні боєприпаси. Унаслідок цих воєнних злочинів Вірменії було вбито понад 100 мирних жителів, зокрема 11 дітей, понад 450 осіб дістало поранення. На території Азербайджану було зруйновано або серйозно постраждало 12 тис. об'єктів цивільної інфраструктури, зокрема індивідуальні будинки.
Азербайджан, дотримуючись фундаментальних принципів міжнародного гуманітарного права, що вимагають розмежовувати військове і цивільне населення, не дав аналогічної відповіді на такі жорстокі воєнні злочини Вірменії, як обстріли мирних жителів.
Протягом 44-денної війни Азербайджан звільнив значну частину окупованих територій, зокрема міста Джебраїл, Гадрут, Фізулі, Зангілан, Губадли і Шуша. Загалом на полі бою звільнили понад 300 міст і сіл.
10 листопада 2020 року Вірменія змушена була підписати акт про капітуляцію. Отже, Вірменію примусили вивести свої війська з інших територій Азербайджану – з Агдама, Лачина і Кельбаджара. Азербайджан сам забезпечив виконання зазначених резолюцій Ради Безпеки ООН, що, напевно, є єдиним таким фактом у світі від моменту заснування ООН до сьогодні.
Азербайджан у воєнно-політичний спосіб урегулював 30-річний конфлікт, відновив свою територіальну цілісність та історичну справедливість. Нагірно-карабаський конфлікт залишився в минулому. В Азербайджані більше немає адміністративно-територіальної одиниці під назвою Нагірний Карабах. Указом президента від 7 липня 2021 року ми створили Карабаську і Східно-Зангезурську економічні зони.
Зараз триває процес активного відновлення звільнених територій. Відвідати які, на мою думку, було б правильно максимально великій кількості українських політиків, журналістів, громадських діячів. Тільки побачивши все на власні очі, можна зрозуміти, чому така вагома й історично важлива ця перемога для Азербайджану. Тільки вивчивши досвід нашої перемоги, можна ретельно підготуватися до священної війни за звільнення всіх захоплених територій України.
Джерело: "ГОРДОН"
