0 Київ
Із великою довірою ставлюся до видання "ГОРДОН" і до його засновника Дмитра Ілліча. Думаю, що проект "Блоги", який з'явився на сайті, це хороша справа. Сподіваюся, він сприятиме становленню справедливості й демократії.
Не вважаю цей ресурс суто українським. Упевнений, до нього звертаються й росіяни, й білоруси. Тому одним із найважливіших питань, до якого я часто звертатимуся в своєму блозі, буде питання національної самоідентифікації білорусів. Це те, що дуже активно вбивають у білорусах проросійські сили. Нам не дають відчути себе нормальною нацією.
Треба розуміти, що білоруські канали й друковані видання служать президентові. А президент служить Росії. Відповідно, ці ЗМІ теж працюють на Росію. А Росії не подобається самостійна Україна. Ніколи не сподобається самостійна Білорусь. Точніше, вони не подобаються російському керівництву.
Антиукраїнська істерія лунає не тільки зі сторінок та екранів білоруських державних ЗМІ. Мені, наприклад, на електронну пошту хтось під псевдонімом Мир Тесен скидає проросійські штучки. Так ось, такої вульгарності, такої мерзоти, антилюдськості, як у цих посланнях, я не знаходжу більше ніде. Думаю, що цим зайнята величезна кількість працівників російського пропагандистського товариства. І вони намагаються заткнути будь-яку шпарину.
Багато хто в Україні чув про останні події в Білорусі. Багато хто говорить про швидке падіння білоруського керівного режиму. Але потрібно розуміти, що зміни не роблять так просто, як це здається наївним людям, які долучилися до нашої опозиції. Усе потрібно робити досить стримано й обережно. Тому що озлоблений, загнаний у куток режим подібний до щура, який готовий на все. Тож я не поспішав би в цьому напрямі й не оголошував про те, що режим у Білорусі скоро впаде. Те, що це відбудеться – очевидно. Але прискорювати процеси й називати терміни досить легковажно.
Нещодавно я був у Великобританії. Виступав у Лондоні, Оксфорді, Кембриджі. Виступав і в будівлі парламенту поряд із тим місцем, де стався терористичний акт. Там же виступав і Леонід Макарович Кравчук. Він дуже вдумливий хороший політик. Останніми роками чітко сформулював, що відбувається в країнах колишнього СРСР. І послідовно захищає те, що ми з ним разом зробили. До Біловезьких угод багато хто намагається додати якісь другорядні питання: а чи пили ви там безпробудно, а чи можна було піти іншим шляхом тощо. Кравчук у Великобританії дуже грамотно все це спрямовував у ділове русло. Він продемонстрував свої політичні знання й величезний досвід.
Кравчук надзвичайно гідно подає історію України. Наприклад, про Голодомор у Великобританії мало хто знав, а він про це розповів. Та позиція, яку Леонід Макарович займає, мені імпонує.
І не можу сьогодні не торкнутися останніх подій у Сирії. Мене запитують, як я ставлюся до ракетних ударів США по Сирії. Але в мене занадто мало інформації, щоб цим захоплюватися, і занадто мало інформації, щоб говорити, що це дуже погано. Будь-який удар, тим більше такої сили, можна розглядати як із політичної позиції, так і з позиції військового мистецтва. Так от із позиції військового мистецтва це був потужний удар і демонстрація того, що старі "Томагавки" працюють дуже пристойно. А з погляду ефекту, який він справив, що там загинули люди, то тут надходять дуже суперечливі дані з боку США й Росії. І я б не хотів приєднуватися ні до тих, ні до інших. Я хочу висловити співчуття родинам тих людей, чиї близькі загинули внаслідок ракетної атаки по сирійській авіабазі. Це погана акція. Це демонстрація того, хто з політиків могутніший: Трамп чи Путін.
Останнього звеличує російська пропаганда. І навіть CNN зняв фільм про те, що він найупливовіший політик у світі. А акція в Сирії показала, що Путіна дуже легко заткнути за пояс. Як це зробив Трамп.
Джерело: "ГОРДОН"
