+3 Київ
Нарешті настала черга і третього – наступного розділу мого плану, який, як я вважаю, може кардинально змінити Україну. У двох попередніх розділах я достатньо повно розкрив своє бачення, як досягти миру і припинити війну та як, якими засобами перемогти бідність. Третій розділ буде стосуватися корупції, вірніше, як у найкоротший строк її перемогти.
Отже – корупція, або як і якими засобами я планую її перемогти.
Про корупцію в Україні написано величезну кількість різноманітних матеріалів, створено велику кількість громадських і державних органів, які начебто займаються боротьбою з корупцією, прийнято значну кількість законодавчих та інших нормативних актів, які теж направлені на регламентацію цієї боротьби. Про необхідність боротьби з корупцією щоденно ми чуємо з вуст вищих керівників держави, народних депутатів, урядовців, громадських активістів і просто громадян.
Але всі ці заходи та заклики, на жаль, не дають позитивного результату. Корупція як була, так і залишається однією з головних проблем внутрішнього життя в Україні. Більше того, вона зараз уже має ознаки тотальної корупції, яка загрожує основам державності. Час показує, що всі ті заходи, які були здійснені протягом усіх років нашої незалежності з боротьби з корупцією, були або абсолютно неефективними, або такими, які не дали позитивного результату.
Коли починаєш аналізувати всю цю проблему, виникає обґрунтоване запитання, а чи бажала держава дійсно побороти корупцію, чи тільки створювала ілюзію боротьби з нею або імітувала наявність такої боротьби? Після Революції гідності та зміни корумпованої влади у людей були надзвичайно великі сподівання на те, що ця влада зможе швидкими темпами навести порядок у країні, а найголовніше – побороти корупцію. Якщо бути об'єктивним, то за цей час у країні зроблено набагато більше для боротьби з корупцією, ніж за всі попередні роки нашої незалежності.
Створено достатньо кваліфіковану законодавчу базу, яка майже відповідає і європейському, і світовому рівню. Для боротьби з корупцією створено цілу низку нових державних органів, головною метою діяльності яких є боротьба з корупцією. Проведені начебто прозорі конкурси на заміщення посад у цих органах, встановлені надвисокі заробітки для їхніх працівників. Забезпечені необхідні матеріально-технічні умови для діяльності цих органів. Навіть майже здійснена судова реформа. От-от запрацює антикорупційний суд. Уся ця робота була здійснена за прямої підтримки наших західних партнерів, і застосовано їхній найкращий досвід.
Здавалося, усе зроблено для боротьби з корупцією. Але як показав досвід, хоч і невеликий, діяльності цих органів – вони абсолютно не виправдали сподівань українського народу. Замість реальної боротьби – піар, внутрішні чвари, боротьба не з корупцією, а боротьба між собою. Чому так сталося, у чому причина? Чи можливо взагалі перемогти корупцію в Україні? Ці та інші питання такого характеру люди ставлять, мабуть, кожного дня, коли бачать несправедливість і протиправність. Люди глибоко розчаровані в тому, що немає реальних змін у їхньому важкому житті і немає реальних змін у боротьбі з корупцією.
Світовий досвід показує, що будь-які розмови про те, що корупцію неможливо перемогти, не відповідають дійсності. Так навмисно прикривають бездіяльність у боротьбі з корупцією. Є непоодинокі приклади, коли суцільна корупція в деяких країнах була подолана за декілька років. Це правда. У деяких країнах, наприклад, рівень корупції оцінювався на рівні 98–99%, тобто тотальна корупція. Але завдяки правильній та ефективній антикорупційній боротьбі вже через чотири-п'ять років цей рівень корупції знизився до 2–3%. Це реальні приклади.
У багатьох країнах світу є і була корупція. По-різному ці країни організовували з нею боротьбу. Але жодна країна, яка реально ставала на шлях боротьби з корупцією, не обмежувалася лише закликами до боротьби. Там, де були здійснені реальні кроки, там був досягнутий успішний результат у боротьбі з цим злом. Як уже було зазначено, кожна країна по-своєму обирала методи цієї боротьби. Вони є різні. Одні країни підвищують чиновникам зарплати, інші – щоденно розстрілюють по двоє-троє корупціонерів. Але і в першому, і в другому випадку країни досягали результату.
Корупція в цих країнах майже подолана, у суспільстві створена атмосфера нетерпимості до корупціонерів. Дітей із дитячих садочків привчають, що не можна бути корупціонером. І це при тому, що ментальність населення цих країн протягом багатьох віків формувалася таким чином, що начальника або державного службовця треба відзначити за його роботу, тобто дати хабара. Аналіз світової практики з боротьби з корупцією можна продовжити безкінечно. Навряд чи це буде цікаво, упевнений у тому, що людей значно більше цікавить, а що ж нам робити? Є якісь позитивні сподівання на те, що переможемо корупцію?
Наші люди вже теж почали в повній мірі усвідомлювати, що переважна більшість проблем, які є в нашій країні, є наслідком корупції. Низький рівень освіти, соціального забезпечення, медичної допомоги, погані дороги, недоступне житло, платна медицина, низький рівень обороноздатності країни, якість продуктів харчування, узагалі вироблених товарів, висока смертність на дорогах – усе це і є корупція, вірніше, її результати. І цей список можна продовжувати безкінечно.
У нас корупція носила дійсно тотальний характер, тому немає потреби аналізувати шкоду корупції в якихось окремих сферах життя чи діяльності. Люди це все знають і стикаються з корупцією щодня. Що ж робити? Як перемогти корупцію? Що я можу запропонувати, який мій план?
Глибокий аналіз антикорупційної боротьби на світовому рівні дає мені підстави стверджувати, що досягти позитивного результату в цій боротьбі можна тільки тоді, коли перші особи в державі є взірцем чесного і самовідданого служіння людям. Коли той чи інший політик у результаті виборів займає найвищу державну посаду і, маючи найвищий авторитет у суспільстві, очолює цю боротьбу з корупцією. Тільки в цьому разі країни дуже швидко досягали позитивних результатів у боротьбі з корупцією.
Тобто визначальним у цьому є високий моральний авторитет президента, прем'єра, або іншої особи, яка є керівником держави, і глибоке переконання людей у тому, що ця особа прийшла до влади не для того, щоб збагатитися, а сумлінно і чесно слугувати своєму народу, своїй країні. Давайте задамо собі запитання і зразу ж знайдемо на нього відповідь: а чи був хоч один керівник вищого рангу за весь час української незалежності тим моральним авторитетом, який очолив цю боротьбу з корупцією? Якщо бути чесним, то на це запитання важко відповісти. Навпаки, усі керівники нашої держави піддавались дуже серйозній критиці та підозрі у вчиненні тих чи інших корупційних дій, або особисто, або найближчим оточенням.
За таких обставин можна абсолютно точно сказати, що для того, щоб в Україні була досягнута перемога над корупцією, треба щоб президент України взяв на себе такий політичний обов’язок – очолити цю боротьбу з корупцією. Тільки в цьому разі можна сподіватися, що ми відчуємо реальний результат цієї роботи. Це, на мій погляд, головна і необхідна умова початку реальної боротьби з корупцією. Тобто це політичний обов'язок президента перед народом. Про яку боротьбу з корупцією може йти мова, коли народ стає все біднішим, а представники влади – усе багатшими? Коли не довіряють ні владі, ні президенту? Коли у влади немає такої довіри, яка може консолідувати суспільство на боротьбу з корупцією?
А тепер деякі практичні кроки:
Перше – на мій погляд, головним джерелом корупції в Україні є Верховна Рада. Адже для того, щоб та чи інша особа отримала мандат народного депутата, вона повинна організувати виборчу кампанію і перемогти на цих виборах. За деякими оцінками, мандат народного депутата коштує його претенденту від $1 млн до $5 млн. Народні депутати обираються на п'ять років. Середня заробітна плата депутата за рік може складати зі всіма доплатами приблизно $40 000, за п'ять років депутат таким чином отримає приблизно $200 000, а за мандат він заплатив як мінімум $1 млн.
Вникає запитання, а для чого йому цей мандат? Закони писати чи захищати інтереси виборців?
Ні, його головне завдання – дорватися до влади, до бюджетних коштів, до впливу, а для цього необхідно пролобіювати призначення своєї людини до складу уряду, або державного службовця на будь-яку іншу високу державну посаду. Єдина умова тут – цей державний службовець повинен мати вплив або доступ до бюджетних коштів. А далі все пішло, як по накатаній доріжці.
Таким чином, депутати корумпують урядових службовців і відбувається те, що ми називаємо: я – тобі, а ти – мені.
Тому я буду пропонувати негайно внести зміни до Конституції і встановити п'яти-десятирічний перехідний період боротьби з корупцією.
Згідно з цим періодом, повинна бути негайно скасована депутатська недоторканність, скасовані вибори депутатів по мажоритарних округах, вибори проводити лише за партійними списками. Депутати Верховної Ради повинні обиратися лише на два, максимум три роки. Заборонити бути депутатом двічі підряд. Запровадження такої конституційної процедури обрання Верховної Ради, її ротація через кожні два-три роки і заборона депутатам двічі підряд отримувати мандат депутата – це реальний шлях знищення корупції на найвищому державному рівні.
Друге, антикорупційні органи повинні бути абсолютно незалежними. Виявлення фактів впливу на ці органи будь-якої посадової особи повинно тягти за собою відставку цієї особи і притягнення її до відповідальності. Разом із тим, діяльність цих органів повинна бути поставлена під щільний громадський контроль. Реальний громадський, а не створений штучно.
Негайно внести зміни до Кримінального кодексу України. У цей кодекс на законодавчому рівні ввести таке поняття, як корупція, і встановити жорстку відповідальність за вчинення такого злочину. Запровадити чітку і зрозумілу всім дефініцію корупції. На мій погляд, вона повинна бути такою: корупція – це зловживання довіреною владою заради особистої вигоди. Чітко і зрозуміло, до речі, саме таке поняття корупції застосовується й у світі. Усі інші кримінальні злочини, які стосуються службової діяльності, повинні бути приведені у відповідність із таким поняттям корупції, як кримінальний злочин.
У Кримінальному процесуальному кодексі України встановити обов'язок суду розглянути справи щодо корупції не пізніше двох місяців із моменту надходження справи до суду. Якщо щодо особи в Конституції запроваджений принцип презумпції невинуватості, то для державних службовців повинна бути введена до Конституції і законів презумпція корумпованості. Це означає, що, на відміну від громадянина, який уважається невинуватим, поки його провина не буде доведена в суді, державний службовець за будь-якої підозри зобов'язаний довести свою невинуватість.
Тобто державний службовець зобов'язаний довести, що все, що він купив, було куплено на законних підставах. Такий принцип запроваджений у деяких країнах, і він довів високу ефективність у боротьбі з корупцією. У нас зараз у кримінальному законодавстві передбачено, що до кримінальної відповідальності за отримання хабара притягується не тільки посадова чи службова особа, яка отримала хабара, а й особа, яка дала цей хабар. Багатолітній досвід існування цієї норми доводить її неефективність у боротьбі з корупцією.
Відповідати повинен лише посадовець, який вимагає або створює умови, щоб людина дала йому хабара. А особу, яка дала хабара і є фактично потерпілим від незаконних дій посадової особи, яка змушує своїми діями чи бездіяльністю цю особу дати їй хабара, необхідно звільнити від кримінальної відповідальності. Тобто вилучити з Кримінального кодексу України кримінальне покарання особи, яка дала хабар, незалежно від його розмірів і мотивів. У цьому випадку, якщо така особа буде знати, що не підлягає за ці дії кримінальній відповідальності, викриття хабарників збільшиться в рази. І до речі, така норма теж вилучена у багатьох країнах, де є успішною боротьба з корупцією.
Це тільки частина тих заходів і конкретних дій, які можуть бути задіяні для ефективної боротьби з корупцією. Частину кримінальних злочинів про корупцію, там, де розмір неправомірної вигоди, отриманої державним службовцем, є незначним або невеликим, необхідно перевести в корупційні проступки. Розслідування цих корупційних проступків повинно бути максимально спрощеним, не більше ніж 10 днів, після чого такий державний службовець повинен постати перед судом, який не пізніше 10 днів має ухвалити рішення.
У разі встановлення факту кримінального проступку ця особа має бути піддана покаранню. Обов'язковим додатковим покаранням має бути встановлено заборону цьому корупціонеру займати будь-які державні посади та повну конфіскацію всього належного йому майна. Покарання за вчинення корупційних проступків, як і корупційних злочинів, повинні бути чітко визначені в законах безальтернативно, щоб не створювати корупційних ризиків у судах.
Кожен державний службовець зобов'язаний щорічно декларувати свої доходи і доходи своїх дорослих дітей. Ці декларації повинні бути належним чином перевірені. У разі виявлення з різних джерел доказів про недостовірно подані декларації або про факти невідповідності задекларованих доходів і реальних витрат, щодо такого державного службовця повинно бути негайно відкрито провадження у відповідному державному органі і не пізніше 10 днів ухвалено рішення. Необхідним елементом таких рішень, якщо вони не будуть підпадати під ознаки кримінальних проступків або кримінальних злочинів, повинно бути не тільки звільнення із займаної посади і припинення державної служби, а й конфіскація майна.
Важливою особливістю антикорупційної боротьби має бути публічність цієї роботи і максимально ефективний контроль суспільства. Для цього будуть створені всі необхідні умови. Щодо апеляційних і касаційних розглядів на вироки судів щодо корупційних злочинів та корупційних проступків, то вони повинні бути завершені не пізніше трьох місяців із моменту винесення цих вироків і шести місяців у касаційному порядку. Після завершення касаційного перегляду провадження у справі припиняється, ніхто не має права переглянути рішення касаційного суду.
Таким чином, для ефективної боротьби з корупцією буде невідкладно внесено пакет законодавчих змін, який буде передбачати внесення змін до Конституції в частині зупинення дії деяких положень Конституції, які унеможливлюють ефективну боротьбу з корупцією строком на 10 років, про які було зазначено.
Після завершення цього десятирічного періоду необхідно буде прийняти рішення залежно від наслідків боротьби з корупцією – або ще продовжити такий конституційний період, або його завершити в разі наявності таких підстав. Окрім цих конституційних змін, цей пакет буде передбачати і внесення змін до чинного законодавства з боротьби з корупцією. Я не розумію, як можна реально боротися з корупцією, якщо саме поняття "корупція" у Кримінальному кодексі України не є злочином.
Це щодо змін конституційного і законодавчого характеру.
Серед організаційних заходів, упевнений у тому, що всі керівники антикорупційних органів зобов'язані подати у відставку у зв'язку з їх неспроможністю забезпечити реальне очищення влади від корупціонерів. Замість них будуть призначені високоефективні, компетентні фахівці, які здатні будуть належним чином організувати діяльність цих необхідних і важливих державних структур.
Зважаючи на те, що в Україні створено необхідні правоохоронні органи, та беручи до уваги оновлення їхніх керівників до сучасних вимог, які забезпечать ефективну їх роботу, а також враховуючи внесення необхідних конституційних і законодавчих змін – єдиною умовою для успішної боротьби з корупцією в Україні залишається лише особисте зобов'язання президента України очолити боротьбу з корупцією, тобто забезпечити повну політичну підтримку боротьби з корупцією.
Ці та деякі інші пропозиції за короткий час дадуть необхідний результат. Уже через рік рівень корупції знизиться майже у два рази, і кожен українець відчує, що боротьба з корупцією від гасел перейшла в реальну боротьбу. Головне, що ми повинні зробити спільними зусиллями, – це те, щоб влада перестала бути джерелом заробляння нечесних грошей. Саме можливість швидкого збагачення за рахунок зубожіння людей багатьох і приваблює у владу, які б гарні слова вони не говорили про бажання самовідданого і чесного служіння людям.
Якщо українська влада на практиці це забезпечить – корупція в Україні буде подолана.
Джерело: Роман Насіров / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
