-2 Київ
Персики й нектарини – фрукти схожі, але з наявними відмінностями. Зовні вони різняться шкіркою: у персиків вона ворсиста і м'якша, у нектаринів щільніша і гладка. Водночас шкірку персика зняти легше, шкірка нектарина більше схожа на сливову, може зніматися з частиною м'якоті, яка у слив волокнистіша. Аромат персика ніжніший, у нектарина – насичений, із кислинкою.
Персик належить до родини розових. Розрізняють понад тисячу його підвидів. Батьківщина фрукта – Іран. Про це свідчить наукова назва фрукта – prunus persica – "персидська слива" (Персія – це стародавній Іран). У сучасному світі персики вирощують також на півдні Європи, у Південній і Північній Америці.
Фото: pixabay.com
Нектарин – підвид персика. Первісно це продукт природної мутації самозапилення плодових дерев. Як окрему культуру його зафіксували на початку XVII століття.
Перші відомі людству нектарини були дрібними, а ті, які широко поширені зараз, розміром із персик, вивели вчені у XX столітті.
Найбільші сади нектаринів є в Італії, Греції та Тунісі.
Термін зберігання нектарина триваліший, ніж персика. Щоб зберегти останній, потрібно дотримуватися температурного режиму й не допускати зберігання зірваних плодів у теплому, непровітрюваному приміщенні.
Фото: pixabay.com
Персики й нектарини багаті на цінні для організму людини мінерали. Калій зміцнює серцевий м'яз і стінки судин, магній заспокоює нервову систему, кальцій, фосфор і фтор зміцнюють кістки, залізо нормалізує роботу гормональних систем, цинк покращує стан шкіри.
Обидва фрукти мають сечогінну властивість, виводять з організму токсини й вільні радикали.
У нектаринах вища концентрація вітаміну А, С, заліза, калію, магнію й бета-каротину.
Але людям із підвищеним рівнем цукру у крові слід пам'ятати, що нектарин у рази солодший за персик, і вживати його слід після консультації з лікарем.
Персики краще вибирати для приготування соків на зиму, оскільки вони водянистіші.
