+5 Київ
Він сказав, що з росіянами тоді ходив домовлятися на той час командир азовців Денис Прокопенко (позивний Редіс).
"Денис вийшов говорити з "русскими". [...] Ми говорили про те, щоб віддати поранених і вбитих і некомбатантів: жінок, медиків. А "русские" кажуть: "Ні – або всі, або ніхто". Вони ж розуміли, що якщо ми зі своїх плечей скинемо цю болісну моральну травму, ми або будемо далі фігаритися довго з ними... Ми ж шантажували! Ми ж їм говорили, що "підвали настільки укріплені, що ви нас ніколи з них не дістанете", – сказав Паламар.
Азовець підтвердив, що це був блеф і насправді російські фугасні авіабомби ФАБ пробивали підвали "Азовсталі" й захисники Маріуполя гинули.
"Русские" кажуть: "Або виходьте всі, або ніхто. Або ви всі там здохнете". Ми кажемо: "Ми будемо воювати й ваших убивати ще скільки часу". Ставили умови. [...] Я на телефоні собі записав ще 16 пунктів, які наші вимоги озвучували, – і "русские" сказали, що вони їх виконають. Денис же збирав тоді всіх командирів підрозділів, і ми обговорювали ті пункти… Денис же не сам приймав рішення, а з командирами інших підрозділів", – наголосив Паламар.
Він перерахував вимоги до росіян.
"Дотримання Женевських конвенцій. Оскільки був уже режим припинення вогню: він, скажемо так, так-сяк був. Можна було порозбирати завали, пошукати якісь медикаменти, що позалишалися, якусь воду, їжу, у когось щось було, можливо… І другим пунктом було, що ми беремо аптечки: у когось там ще була… Ну, так: забираємо все, що можна, із собою. Фейсконтроль – як в аеропорту, я так собі записав. Тобто вони гарантували те, що не буде таких, знаєте, шмонів, прийомок, там, забирають це", – сказав Паламар.
За його словами, домовлялися, що захисники Маріуполя вийдуть без зброї, без гострих ножів, із речами.
"Домовилися про те, що нас не розділяють. Азовці з азовцями в полоні. Не буде фізичного насилля, побоїв. Два [апарати супутникового зв'язку] Starlink можна було взяти із собою і три мобільні телефони. Домовленість була: Starlink, у нас буде інтернет, буде можливість хлопцям чи дівчатам дзвонити додому, казати, що ми, як. Про те, що буде надана гуманітарна допомога з підконтрольної території України", – зазначив Паламар.
Він підкреслив, що від окупантів вимагали кваліфікованої медичної допомоги для важкопоранених і доправлення тіл загиблих українців на підконтрольну українській владі територію.
"Пріоритети обміну, а саме: важкопоранені, тоді ж медики й так далі – про них ішла мова, жінки. [...] І останні виходять командири. Координати поховань, особисті речі були ж… Із дому хто там зміг що притягнути: якийсь там рюкзак із чимось, тобто була домовленість про те, що особисті речі можна було передати додому. Ми коли виходили, у нас було троє полонених, які вижили. Один полонений був танкіст, який на початку попав у полон – командир взводу, росіянин. І ми їх віддали. І вони повинні були віддати – не в процесі обміну – трьох наших за трьох їхніх. Брехуни", – розповів азовець.
Паламар зазначив, що представники Росії, зокрема генерал-лейтенант Володимир Алексєєв, погодилися на 16 вимог захисників Маріуполя, але окупанти всі їх не виконали.
"Ми їм і не вірили. Я, коли перші поїхали хлопці, – ми з Денисом говорили про це. Я кажу: "Денисе, нам пообіцяли, що…" Денис домовився про те, що хлопці, які перші туди поїхали, – буде зв'язок із командиром. Я кажу: "Денисе, якщо вони будуть говорити українською – значить, усе хєрово". Якщо російською – у принципі, усе нормально, можна вірити. Ну, і був зв'язок: чи, можливо, російською, чи українською, – такі знаки були. І сказали перші, хто туди попав: "Та нє, ну, в принципі, нормальні умови в тій Оленівці, не прямо шикарно, але порівняно з тим, що ми бачили на "Азовсталі", усе непогано". Пізніше вони почали з кожним днем усе гірше й гірше робити. Але це вже потім", – наголосив він.
