+2 Київ
Адаптивний карантин подовжено до листопада, регіони переходять із "жовтого" в "помаранчевий" сегмент поширення коронавірусу, а університетам потрібно продовжувати навчальний процес. У своїй попередній колонці я розпочала з огляду методичних рекомендацій українського Міністерства освіти для передвищих та вищих навчальних закладів з організації змішаного навчання, коли частина освітнього процесу відбувається в аудиторіях, а інша частина – дистанційно. Попередня колонка була присвячена організаційній складовій і тим викликам, які стоять перед кожним вищим закладом освіти. Тепер же спробуємо розібратися із методологічними рекомендаціями МОН з організації змішаного навчального процесу.
Змішане навчання базується на технологіях. Ці технології можуть як покращити навчальний процес, так і погіршити його ефективність та результативність. Тому МОН радить дуже виважено підійти до методики викладання й уважно вивчити в якому обсязі, які саме види активностей будуть найефективніші онлайн, а які – в аудиторних умовах для кожної окремої дисципліни. Адже це залежатиме від того, чи дисципліна має більше теоретичний характер, чи прикладний та практичний. Цілком зрозуміло, що технології дають змогу забезпечити доступність навчальних матеріалів студентам, де б вони не були, та автоматизувати частину роботи викладача. Студенти отримують можливість самостійно вирішувати коли, де і як вчити матеріал.
Цілком очевидно, що під час формування будь-якого курсу, незалежно від форми навчання, слід виходити з принципу "спочатку зміст, а потім технології". Потрібно визначити цілі курсу, що студенти повинні засвоїти, як (онлайн-тест, письмова робота, усна відповідь чи практичне завдання) і коли проводити оцінку засвоєння матеріалу та знань, і які використати при цьому технології для оцінювання.
У рекомендаціях також йдеться про те, що варто відійти від традиційних форм взаємодії під час навчання. Натомість перейти до таких форм діяльності, які забезпечать синхронну роботу (всі на відеозв’язку одночасно) та асинхронну (ознайомлення із записом лекції, матеріалами, виконання тестів чи практичних завдань за власним індивідуальним графіком) і забезпечать організовану самостійну роботу студента.
Водночас у міністерстві рекомендують у своїх курсах використовувати окремі матеріали та відкриті онлайн-курси таких платформ, як Prometheus, VUMonline, EdEra, Coursera, edX, FutureLearn тощо. Звісно, використання готових матеріалів доступних і відкритих курсів у межах власного курсу – це рішення, яке дасть змогу зекономити час і зусилля на створенні власних матеріалів.
Так, платформа Coursera у межах своєї політики соціальної відповідальності на час пандемії відкрила вільний доступ для університетів до всіх курсів. Для цього університету потрібно тільки звернутися, заповнивши відповідну онлайн-форму. Таке рішення, звісно, може відчутно допомогти, особливо за браком коштів та ресурсів в українських університетів на створення повноцінної змішаної системи навчання. Адже на платформі доступно 3800 курсів та понад 400 спеціалізацій, викладачі та студенти відразу отримують доступ до високоякісного контенту сотні партнерів платформи, зокрема провідних університетів світу.
У рекомендаціях міністерства йдеться також про важливість мотивації студентів. Автори документа наголошують на тому, що потрібно дати зрозуміти студентам, навіщо це їм, забезпечити актуальність курсу, надіслати навчальний план (силабус), який дозволить розуміти студентам, куди і як рухатися. Окрім цього, потрібно забезпечити постійний доступ до матеріалів курсу та спілкуватися зі студентами, забезпечити регулярний зворотний зв'язок, дати можливість студентам обговорювати матеріали й теми – це дозволить підвищити залученість студентів до навчального процесу.
Утім, змішана система і технології можуть як покращити навчальний процес, так і погіршити його. Колега зі США нещодавно поділився своїм досвідом від застосування різних підходів до викладання і навчального процесу під час карантинних обмежень. Очне навчання, за його словами, через дотримання необхідної дистанції у два метри та постійного використання масок значно знизило якість навчання, обмежило дискусії. Студенти та викладачі при цьому не завжди чують та розуміють один одного.
Більшість викладачів, його колег в університеті, як і він сам, обрали онлайн-навчання, яке проходить досить непогано, але не завжди є якісний інтернет у всіх студентів, інколи онлайн-зустрічі перериваються, заважає і різниця в часових поясах студентів (для українських університетів такої проблеми немає). На його думку, змішане навчання – наживо та онлайн – це найгірша модель, бо поєднуються всі недоліки очного навчання та онлайн. Окрім того, потрібні значні ресурси для того, щоб обладнати кожну аудиторію відповідним обладнанням – екраном, мікрофоном для онлайн-студентів. Живі та групові дискусії доволі складно організувати в таких умовах.
Отже, університетам та викладачам для організації змішаного навчання потрібно подолати як організаційні, так і методологічні труднощі. Змішане навчання потребує значних ресурсів часу, зусиль та фінансів, як і вирішення технологічних проблем. Останнє передбачає вибір навчальної платформи. Рекомендації щодо цього залишимо на самостійне ознайомлення тим, хто цікавиться, як вирішити цю проблему.
Отже, у наших нинішніх умовах кожен університет на власний розсуд вирішує, як і в якому обсязі організувати навчання під час карантину, залежно від наявних людських, фінансових та технологічних ресурсів.
Джерело: "ГОРДОН"
